Забуза і Какузу святкують свої дні народження в один день, 15 серпня.

Автор: Олег

Наступний період, про котрий у нас є якась інформація – це є період від закінчення воєн кланів до сьогодення. Період воєн кланів знаменується тим, що того часу воювали всі зі всіма. Однак саме завдяки цьому, як не парадоксально те звучить, число кланів тільки зростало, і практично не було випадків повного знищення кланів. «Як же так?» — запитаєте ви. Все просто пояснити: адже клан є не лише люди, але й терена, на котрій той живе, і, відповідно, ця терена укріплюється й нашпиговується всеможливими несподіванками. Тож задля знищення клану слід мати беззаперечну перевагу. Одначе позаяк війна йде всіх зі всіма, то, навіть маючи перевагу, не можна відправляти всіх бійців на вороп ворожого поселення, бо сусіди з іншої сторони досить спроможні цієї мити влаштувати вилазку. Тож частіше за все бої відбувалися за двома сценаріями:

1. Коли загони приблизно рівні за силою, тоді вони або б’ються до будь-якого скутку, впритул до взаємного знищення, що, втім, бувало зрідка, або розходяться, так і не вступивши в бій;

2. Коли один загін здобував яку-будь перевагу, і тоді він обов’язково нападав, а суперники їх старались утекти, і звісна річ, що якщо їх затиснули, то старалися продати життя якнайдорожче.

Як бачите, за таких умов знищення клану є доволі непід'ємним ділом практично для будь-котрого клану. Декотрі клани об’єднувались у співтовариства, на подобі всім відомого Яманака-Нара-Акімічі, завдяки чому нівелювали свої недоліки і здобували можливість протистояти сильним бойовим кланам.

Одначе про гисторію двох кланів нам відомо трохи більше, ніж загальні відомощі: клани Сенджю та Учіха. Перша достовірна інформація про ці клани стосується періоду коло 80 років до початку основних подій. Тож нам достеменно невідомо.

Клан Сенджю є клан, що мешкав на теренах майбутньої Огеньщини, неподалік од місця розташування гори, котра сперегодом стала Хокажою горою, що вивищується в осерді Листви. Найближчими сусідами клану й на півставки найзлішими ворогами того часу були клани Учіха і Хаґоромо. Також нам відомо, що голова клану Сенджю в той період відправляв на війну своїх дітей у вельми ранньому віці. Наприклад, достеменно відомо, що один із дітей на ім’я Каварама загинув у сім літ, і в такому віці буцім уже був сильний боєць. Він був убитий у бою з бійцями кланів Учіха і Хаґоромо. Ще один син Буцуми – Ітама. Теж загинув у доволі ранньому віці, вбитий у битві з бійцями клану Учіха. На відміну від того що відомо про Кавараму, про Ітаму відомо, що він був убитий, будучи оточений бійцями Учіхів, причому всі Учіхи були дорослі бійці, а не хлоп'яцтво. Отож, це наводить нас на певні розмисли.

На мою думку справа не в тім, що діти були сильні бійці, а в тім, що голова клану був рідкісний бевзень, схиблений на силі. Втім, його супротивник із клану Учіха, Таджіма, був такий же упоротий і також відправляв своїх дітей на забій: із п’ятьох дітей лише двоє дожили до дорослого віку, а до припинення війни та заснування Листви взагалі один. Як кажуть, факти кажуть самі за себе.

Однак одне про клан Сенджю можна сказати точно: цей клан був доволі сильним і, як я підозрюю, доволі численним. Погодьтесь, активно воювати проти двох кланів, бійці одного з котрих однозначно не можуть бути слабкими, і досягти фактичного знищення одного з кланів-противників… Про щось це каже. Щоправда, Сенджю теж мали спільника, та й вельми не хирявого такого. Однак немає достовірної інформації про участь цього клану в їхніх розбірках. Авжеж, я кажу саме про клан Удзумакі. Згідно з інформацією, що дійшла до нас, клани Сенджю і Удзумакі були в споріднені, хоч і віддалено. Також були їхніми стратегічними партнерами. Одначе, повторюсь, жодних достовірних відомощів про контакти Удзумаків із Сенджю до періоду заснування Листви немає.

Іще достовірно відомо, що до моменту примирення з Учіхами Буцума Сенджю помер, рівно як і його супротивник Таджіма Учіха, тож на чолі клану стояв його старший син Хашірама Сенджю, завдяки котрому примирення стало можливе взагалі.

Про Хашіраму достовірно відомо, що він володів древовиявом (деревинні хисла), був озброєний заточеною «лопатою», по недомислу камі названою мечем. Також був власником сувою, що надає змогу запечатувати кінджюцу. Іще відомо, що крім нової ексклюзивної стихії він оволодіє «режимом відлюдника» або «сенмодом». У цьому режимі в нього на лобі (там, де в Каґуї і Хаґорома було третє око) появляється знак у вигляді кола із цятою посередині, що є явним посиланням.

Підсумовуючи цю інформацію, в будь-котрої розсудливої людини виникають запитання, як те:

1. Де Хашірама оволодів сенмодом, якщо згодом-перегодом ми дізнає́мося, що для цього треба пройти спецтренування в певних прикликів, так званих «демонічних прикликів»? Хоча, як на мене, назва просто найбільш нестеменно описує до якої кляси належать ці приклики.

2. Якщо древовияв – звичайна стихія другого порядку, цебто збірна з води і зем’ї, то чого жоден член не лише клану, ба навіть, його прямих нащадків не зміг оволодіти цією стихією, та й не намагався (наскільки мені відомо)?

3. Звідки у стихії раптом з’явився сенмод?

4. Чого в режимі відлюдника появляється знак третього ока?

У цілому навіть цих чотирьох питань достатньо, аби осягнути, що із древовиявом і самим Хашірамою Сенджю усе далеко не просто. А наявність такого сувою явно вказує на те що тут причетні Удзумакі, одначе яким боком не зрозуміло.

Не менше цікавим персонажем є Хашірамин брат Тобірама Сенджю. Не вірите? Ну-ну. Отже, факти, відомі нам:

1. Тобірама був дуже сильний. Сильний настільки, що здатен битися проти Учіхи, що пробудив манґекьо-шярінґан. Нагадаю, що основним противником у боях між двома кланами в Тобірами був Мадарин брат Ідзуна.

2. У дитинстві Тобірама постає в образі білявця з карими очима. Коли ж нам його показують дорослим – бачимо, що він має червоні очі та біле волосся. Посивів? А чого б це? Адже всі інші однолітки не мають сивини взагалі, та й серед бійців більш старшого віку таких чогось не помітно. Можна припустити, що це просто помилка малювальників, котрі змістили акценти кольору, однак іще є червоні піґментні смуги по одній на щоках і підборідді. Можна провести паралель із усезвісним Орочімару, в котрого теж малася піґментація, здобута від його приклику.

3. До цієї скарбнички можна додати пізнання, що дозволили йому на базі хисел Удзумаків створити хисла, призначені для користувачів-неудзумаків.

Тож, як бачите, навіть просто зібравши задокументовану інформацію про цих двох розумних, будь-котрий розумний здатен зрозуміти, що не все так просто із братами Сенджю. Адже все, що вони ясують, не є типовим для їхнього клану.

Клан Учіха виступає супротивником Сенджю. Також мешкає по сусідству з майбутньою Хокажою горою. У голови клану так само зосталися в живих лише двоє дітей. Щоправда, про смерті трьох колишніх нам нічого не відомо крім самого факту смерти їх. Однак от що нам відомо: Таджіма був такий же упоротий придурок, як і Буцума Сенджю. Чи не вірите? Ну, наведу відомі факти. Усі мають пам’ятати про те, як родителі Мадари і Хашірами, взнавши про те що син кожного з них стрічається із сином його ворога, вирушають його вбивати, прихопивши із собою лише другого сина. Мені цікаво, чи хоч хто-небудь замислився чого голова, трясця, клану не прихопив із собою ще бійців бодай щоб оточити місце зустрічі? Я маю два припущення. Перше – це, як я вже написав, вони суть два упороті бовдури, схиблені на особистій силі. Друге – це те, що гризня двох кланів почалася й тривала через особисту ворожнечу голів цих кланів. Адже, погодьтесь, щойно два лідери домовились про мир – все зразу припинилося, а коли Мадара розпочав підбивати клан розірвати договір, то його дружньо послали. Погодьтесь, чудернацько для людей, що доти билися через кровну помсту. Зважаючи на гисторію нашого світу, ми знаємо, що щойно з’являвся привід – ворожнеча в таких випадках миттю поновлювалась. Але тут ми бачимо, що люди заледве не миттєво помирились.

Одначе зараз нас цікавлять брати Учіхи: Мадара та Ідзуна. Точніше, два питання, пов’язані з їхніми доджюцу.

1. Чого Ідзуна не використовував свій манґекьо-шярінґан? А якщо використовував, то зрідка. Погодьтесь, у той час, коли Мадара майже осліпнув, користуючись силою доджюцу, то його брат зберіг очі. Нам не відомі причини такого вчинку, одначе можна припустити, що якби він дійсно жадав убити Тобіраму, то той не зміг би протистояти силі манґекьо-шярінґану й був би вбитий.

2. Чому в Мадари після пересадки братових очей Вічний манґекьо-шярінґан не схожий на Ідзунин манґекьо-шярінґан?

Дати відповіді на ці питання ми так само не зможемо, а робити припущення не будемо, бо це може завести нас у такі хащі…

Переклав Богданко Дайджанич

Автор: Олег

Згідно з офіційною інформацією, що дійшла до нас, Індора настільки сп’янився своєю силою, вважав її самометою, що був завсіди один, і тому на битву теж поперся один. Тільки-от із таким життям він усе-таки якось зумів зоставити нащадків, котрі відомі під іменем клану Учіхів, що ніби натякає на те що він жив повним життям і дітей мав. Але по його смерти їх забрали назад родичі. Адже якби його нащадки залишалися в його роду, то мали б герб у вигляді Місяця, цебто особистого Індориного герба.

У його братця Ашюри гербом був повний місяць, тож це нам прямо вказує, що його родичі по жоні, або жонах, були ті ще витівники, і щойно основна сила клану Оцуцкі скінчила безславне існування, його хутко «ліквідували», забравши жіночу частину собі в клан Сенджю, а невдоволених дорізавши. Хоча частина людей встигла втекти. На це також указує те, що в гисторії клану Учіха є відомість про те що вони билися спільно із кланом Хаґоромо супроти клану Сенджю.

Позаяк клани Сенджю та Учіха опинилися сусідами, то, звісна річ, ненавиділи один одного зі всім жаром душі, як спроможні ненавидіти одне одного тільки сусіди. Бо, як усі люди, вважали, що мають повне право забрати в сусідів те, що сподобалося їм, та й легковажити там на пути, доводячи молодецьку удаль, а от сусіди не мали права їх таких красивих убивати, і тому їм треба відімстити.

Втім, те ж саме творилося тим часом повсюди, бо кожний старався застовпити собі місце в «новому світі». Кожний клан старався відвоювати нішу в зміненому після розваг клану Оцуцкі.

Взагалі від клану Оцуцкі зосталося декілька кланів.

Клан Оцуцкі. Володіли бякуґаном. Вирушили за Хамурою Оцуцкі на Місяць охороняти Статую шінджю. До речі, про те, що в неї була запечатана і їхня принцеса Каґуя Оцуцкі, вони не знали. В цілому братці-кролики їх одурили. До днів «основних подій» дожив лишень один відомий представник цього клану.

Клан Каґуя. «Кроводіл орудування кістьми». Хоча, як на мене, це не кроводіл зовсім і не одними кістьми орудують, а взагалі тканинами. До речі, клан Каґуя є не просто нащадки клану Оцуцкі, а прямі нащадки Каґуї Оцуцкі, від кого успадкували здібнощі тілоконтролю. А позаяк Каґуяхіме здобула цю здібність (щоправда, в більш сильному вигляді), з'ївши плід шінджю, то це немовби натякає на те що кроводіл ні до чого, а тільки зображує спадковість. До днів «основних подій» дожив теж лишень один представник клану.

Клан Хюґа. Наявність бякуґану немовби вказує. Якщо підходити до появи клану Хюґа льогічно, то радше за все він походить од неохочих вирушати на Місяць. Також на це вказує, хоч опосередковано, звичай чи традиція клеймування рабським фуїном представників «молодшої гілки». Бо ні в якому іншому клані такий звичай не помічено. Тож «старша гілка» радше за все веде свій рід од прямих нащадків клану Оцуцкі з домішкою крови місцевого дворянства, а «молодша гілка» веде рід од «слуг» клану, набраних із місцевих охочих до безпечнішого життя з домішкою крови «старшої гілки», переведених у «молодшу». До речі, клеймування всіх дітей крім старшого у сім’ї голови клану може бути спричинене саме наочним прикладом спроби захоплення володи молодшим Ашюрою у старшого Індори. До днів «основних подій» клан дожив у достатній численности, мешкає на теренах Огеньщини в Поселенні, Прихованому Листвою (або просто в Листві).

Клан Сенджю. Володіє силою тіла Шестистезяря. Що за хрінь – ніхто не знає, однак усі дуже пишаються. Нащадки самого клану Сенджю, Ашюриних дітей і нащадків дітей, захоплених після знищення послідовників Ашюри. Також є дальніми родичами Удзумакі, хитродупого клану, що запретився на острові і зберіг частину спадку предків: знання фуїнджюцу (уміння шляхом побудови і нанесення фуїнів впливати на навколишню реальність). Є велика підозра, що клан Удзумакі влаштувався на місці давнього міста, бо руїни споруд на острові вельми схожі на руїни сучасного міста наче після бомбування. Клан Сенджю відомий як один із кланів-засновників Листви. Знамениті особистості: найзнаменитіший із Сенджю Хашірама, перший хокаґе (тінь огню), правитель Листви. Мав прізвисько Бог шінобі за свою силу, бо пробудив «нову стихію» древовияв (вивільнення деревини) в був дійсно сильний. Був одружений із Міто Удзумакі, хіме клану Удзумакі. Тут слід нагадати, що хіме хоч і перекладається в нас як «принцеса», одначе не зовсім правильно. «Хіме» не обов’язково є донькою правителя, вона досить може бути донькою значущого лиця або донькою сильного шінобі, маючи по собі великий потенціял. Другим за видатністю є Тобірама, Хашірамин брат і другий хокаґе. Відомий тим, що був науковцем-практиком, що розробив кілька «хисел». Щоправда, є підозра, що розроблені вони на основі «хисел» Удзумакі. Але все рівно доволі значний скуток. Також доволі широко відомий у вузьких колах своєю безпринциповістю в досягненні мети, чому й навчив учнів/співкомандників, один із котрих Хірудзен Сарутобі став третім хокаґе унаслідок доволі цікавої смерти Тобірами, а своїм подільникам створив теплі місця, делеґувавши їм частину прав хокаґе: Дандзо Шімура отримав право на створення приватного війська із фінансуванням із листовського кошторису. Хомура Мітокадо і Кохару Утатане отримують посади радників хокаґе. А ось член клану Учіха Каґамі погинув дивною смертю у 25 років, хоча його нащадок Шісуй Учіха, що був найсильніший користувач шярінґану, зізнається, що проти Каґамі він жалюгідний наслідувач. Хм… Чогось я відволікся, еге. Продовжмо. Третій найбільш відомий представник клану Сенджю – Цунаде Сенджю, слимакова славетна нінджя, найсильніший лікар і славетна невдаха, остання офіційна представниця клану Сенджю.

Клан Учіха. Володіє доджюцу шярінґаном. Прямі спадкоємці Індори, нащадки давнього клану Учіха. Найзнаменитіший представник – Мадара Учіха. Чолов’яга збіса крутий і настільки ж самовпевнений. Через те й відгріб од Хашірами. Але чого не відняти – досить розумний і хитрий, одначе повівся на «слабо» нашого старого знайомця Чорного Дзецу та й придумав плян Вічного Цкуйомі. Еге ж, розвів його Дзецу, немовбито лоха. Що ще сказати? Мадара перший зумів використати біджю як зброю, взявши того під контроль за допомогою Вічного Манґекьо-Шярінґану (так-так патос – наше все) і нацькував на Хашіраму. Наступний – Шісуй Учіха. Відомий тим, що за всієї своєї сили, немов лошара, прос… прогайнував манґекьо-шярінґан, котрий у нього забрав Дандзо Шімура (ото ж чоловічище). Опісля начебто наш Шісуй віддав друге око своєму панібрату Ітачі Учісі та й умер, буцімто коли зістрибнув із обриву. Третя знаменитість – згаданий Ітачі Учіха. Він знаменитий тим, що був офіційним убивцею рідного клану, котрий буцімто готував переворот. Також він звернув залишені мізки молодшому брату за допомогою Цкуйомі. Ото довботряс, чого тут скажеш! І найбільш одіозна і різнобічна особистість – Обіто Учіха, більш відомий як Тобі. Після смерти Мадари виконував «його» плян зі збору всіх джінчюрікі і пробудження Джюбі, із чим успішно впорався.

Згідно з офіційною гисторією Листви чакрою наділив людей Шестистезяр, одначе простежити наступність можливо тільки для вищеперелічених кланів. В інших поселеннях багато хто навіть не знає, що такий чолов’яга взагалі існував, а багато кланів ведуть гисторію задовго до «пришестя Шестистезяря». Між іншим, монахи і самураї болт клали на ніншю, що передав своїм нащадкам і послідовникам Шестистезяр.

Переклав Богданко Дайджанич

Автор: Копєтан С. В. Злой

Передслово

Багато хто полюбляє теорії Міната-гада. Багато хто намагається придумати, в яких дурних ділах його можна звинуватити. Спробуймо розібратися, в яких же саме некрасивих учинках його звинувачують і чи справедливо

.

1. Мінато фактично вбив Кушіну тим, що відмовився повторно запечатати в неї Кюбі

Ця теорія заснована на тому, що Курама повідомляє Ґарі (розділ 663, ст. 3), що Нарута, з котрого витягнули половину Курами, є змога врятувати, перезапечатавши в нього другу половину. Траплялися навіть, що Мінато не став перезапечатувати біджю в Кушіну навмисно, адже вона на відміну від Нарута була з іншого поселення, тому їй не можна довіряти вщерть.

Але річ у тім, що, по-перше, Мінато про таке можливе виживання джінчюрікі просто не знав (розділ 664, ст. 10). Кушіна, радше за все, також про це не знала. Навпаки, вона пропонувала сама запечатати Кюбі в себе, а затим умерти разом із біджю, надовго відправивши його таким чином на переродження (розділ 503, ст. 14). По-друге, звісно ж, взагалі невідомо чи спрацювало би це з Кушіною. Хоча, теоретично, така можливість є.

Щодо можливої нельояльности Кушіни доречно згадати, що вона навіть хотіла стати хокаґе. Та й невдоволення Листвою від неї не було показане. Схожого на неї Нарута вважали вдосталь льояльним джінчюрікі – той же Дандзо, після того коли став хокаґе, навіть мови не вів про те, щоби змінити сосуд.

До речі, Мінато у розмові з Кушіною сказав цікаву річ: 人柱力なでいオレができる封印術は屍鬼封尽! – «Фуїнджюцу, яке я можу застосувати, не будучи джінчюрікі!» (розділ 503 ст.17). Тяжко сказати, що саме він мав на увазі. Особисто мені здається, що це значить, що ті, на кому стоїть Фуїн чотирьох слонів (символів), не спроможні застосувати це хисло позаяк шініґамі ставить цей фуїн і на тіло, і на душу (духовне тіло) посередника (що застосовує хисло), і через це в тих, на кому цей фуїн є (бодай на тілі), це місце «вже зайняте».

2. Запечатав Кюбі в Нарута ради поселення, перетворивши його на зброю, аби те не втратило військової переваги у вигляді біджю

Вельми поширена версія. Взагалі, сам Мінато про це говорив (розділ 503, ст. 17). Тож частково діло так і обстояло: Мінато перетворив сина на оруддя в розпорядженні керівництва Поселення, Прихованого Листвою. Тільки-от забувають іще про одну річ, а саме про пророцтво. Адже тут, як мені здається, все складується одне до одного. Джірайї жаби давно (ще доти, коли він пішов із Листви) повідомили пророцтва (розділ 376, ст. 13). Коли він побачив Наґатів ріннеґан, то відразу вирішив, що це є той самий учень (розділ 372, ст. 18; розділ 373, ст. 4), і потім не сумнівався в цьому (розділ 379, ст. 7). Незважаючи на те що він до Другої великої війни шінобі все-таки мав команду й учнів (розділ 122, ст. 16). І в розпал війни він полишив своє поселення, щоб учити дітей.

А ось наприкінці Третьої великої війни шінобі Джірайя почув про інцидент із участю Хандза та розгром «Світанку». І порішив, що його учні вмерли (розділ 372, ст. 7). Тоді він закономірно рішив, що героєм пророцтва є Мінато… Котрий, можливо, єдиний зостався в живих (або просто в рядах шінобі) із його учнів. І взяв, і розповів йому про це (розділ 503, ст. 18; розділ 544, ст. 7). Пригадайте: показано як він сидів із ним наприкінці або навпісля війни, коли Кушіна була вже вагітною. (розділ 382, ст. 7—11) За якийсь час до цього, вірогідніше за все, і розповів, адже Кушіна давно вже вагітна, а це трапилося після Третьої великої війни шінобі.

Та до того ж не просто за пляшкою пива, а ще й просто-таки розтрубив на весь світ про те що Мінато є 予言の子 і 救世主 – «дитина із пророцтва» і «спаситель». Тож навіть Ей це запам’ятав (розділ 541, ст. 9). Тож досить природньо, що й Мінато це не міг не запам’ятати. І коли настав час – вирішив, що, значить, Наруто є той самий герой із пророцтва. Тому Мінато запечатав у нього біджю, бо зважив його обраним із пророцтва, адже і Джірайя ще зможе навчити його. Плюс, хтось мусить протистояти Людині в личині – він сам про це каже (розділ 503, ст. 18). Інші теж так уважали та були згодні з ним (розділ 370, ст. 13; розділ 544; ст. 6—7).

Також те, що Мінато, можливо, не волів, щоби Наруто знав, хто його родителі, – це було. Взагалі саме він і каже, що якби це знали, то Наруто був би у великій небезпеці (розділ 440, ст. 6). І насправді невідомо якою була причина в Хірудзена, Цунаде та інших, щоб не казати Наруті. Вони навіть не домовлялися між собою, щоб у них була спільна причина не робити це. Мінато також щодо цього не встиг зоставити жодних побажань, крім того, що постарався зробити так, щоб його та Кушінина чакри появилася тільки тоді коли проявиться бодай восьмий хвіст, що має привідкрити фуїн (розділ 439, ст. 18), і після повного відкриття замка, звісно.

3. Став хокаґе нечесним шляхом, із Кушіною його звів «Корінь», привласнив спадок клану Удзумакі тощо

Є така версія, що Хірудзен погребував якимось законом, не став проводити вибори хокаґе. Якби він провів вибори, то хокаґе був би обраний Орочімару або ще хто-будь. Насправді вельми сумнівно, адже жодного закону «Про вибори» у Листві немає. Зовсім не факт, що є чинний хокаґе, то він може просто назвати ім’я наступника, як було у випадку з призначенням Хірудзена (розділ 481, ст. 9—10) і Міната. Цебто не виняток, що формально хокаґе має змогу призначити своїм наступником кого завгодно: хоч білочку з Лісу смерти або пинджак на вішалці… Єдине обмеження – либонь, те, що джьонінська рада має затвердити призначеного висуванця (розділ 452, ст. 3,8; розділ 456, ст. 9). І це є «вибори хокаґе», котрі проводяться в Листві. І повторюсь, ніде не сказано, що вони мусять бути альтернативними.

А так звісно, Орочімару, очевидно, вважався кимось наче Хірудзенів наступник і якби були альтернативні вибори (на що є помилкові вказівки в аніме), то хокаґе став би саме Орочімару (розділ 627, ст. 6). Однак оскільки Хірудзен висунув Мінатову кандидатуру, він відзначився на війні і взагалі «начальству видніше», то дисципліновані ̶я̶п̶о̶н̶ц̶і̶ джьоніни затвердили Намікадзе.

Щодо того, що Мінато до Кушіни підводили обманом, в каноні знову-таки нічого не говориться. Авжеж, Мінато сам визнає, що став хокаґе завдяки Кушіні (розділ 503, ст. 15), одначе немає жодних відомощів, що якось її обманув. Кушіна сама навчила Міната фуїнджюцу (розділ 500, ст. 5), крім того, саме фуїнджюцу в Листві було: отримане від Удзумакі невдовзі після заснування поселення (4-й датабук, ст. 206). Сам напад на Кушіну в цілому теж з’ясовний. Вона ж була нінджею (розділ 498, ст. 18), тож банально могли увести її під час місії за межами поселення. Те, що 13—14-річний хлопака (4-й датабук, ст. 27), котрий напевно давно вже не був ґеніном, врятував Кушіну, вколошкавши купу народу (розділ 542, ст. 12), досить правдоподібно. Ось те, що він знайшов її, трохи підозріло. Але не треба забувати, що Мінато є одним із найліпших у світі чутливцем, що вміють віднаходити ціль просто (розділ 620, ст. 9) так і крізь землю (розділ 239, ст. 15—16). Мені здається так: її волосся спадало на землю (розділ 498, ст. 16—17) – Мінато попросту міг засікти її чакру через землю саме таким способом (розділ 244, ст. 15).

А те, що вколошкав купу дорослих шінобі – то в 13—14 років повно персонажів, котрі джьонінів пачками вбивали: Обіто в 13 років посік пів сотні службовців туманського СПТУ, Ітачі в 13 років влаштував різьбу по клану теж близько сотні чоловік зарізав. Адже Джірайя Міната з Ітачі навіть не порівнює – настільки він у його очах був сильнішим! (367, ст. 11) До речі, Мінато їх уколошкав дійсно наодинці (розділ 542, ст. 12). Доти Мінато вже чотири роки шінобіював, а обов’язок кожного з них – постійний пошук способів збільшення власних сил із метою безпосереднього виживання. Тож знову-таки зовсім дивною ситуація не видається.

У каноні немає ні слова про які-будь землі і гроші Четвертого або клану Удзумакі, котрі після його смерти були відхоплені благим керівництвом Листви (ну вельми поширений штамп). Мінато був неклановий, немає жодних відомощів, що він був аж вельми багатий. Та достатньо подивитися на серіял «Боруто», що виходить, на нинішнього хокаґе. Про землі клану Удзумакі в Листві відомо лише про якесь напівзруйноване місце, де розташований храм із личинами. Вхід на цю огороджену терену показаний у манзі (розділ 617, ст. 15).

І навіть щодо дому родителів Нарута: чи могли його «відхопити» (хоча, може, не відхопили, про спадкове право в Листві знову-таки мало чого відомо) – є цікаві відомощі. Річ у тім, що Мідзукі посилав Нарута на пошуки сувою не куди-небудь, а вночі додому до третього хокаґе Хірудзена (розділ 1, ст. 25). Отож, про цю споруду з ієроґліфом «огень», намальованому фарбою на криші, є цікава відомість у першому датабуці на сторінках 20 і 22. Виявляється, що «хокажий осідок (火影的家) є спадок Першого хокаґе». Виходить, що перші чотири хокаґе мешкали в цьому самому домі. Потім, під час Пейнового нападу цей дім був зруйнований і вже не відновлювався. Наруто з Хінатою згідно з Оповіддю мешкають уже в якомусь іншому домі.

Оскільки в тому будинку мешкав, будучи хокаґе, Хірудзен, то й Мінато із сім’єю певно мав мешкати саме там. Оскільки той же джьонін Какаші мешкає в якійсь квартирі в гуртожитку, як Наруто, то досить можливо, що жодного майна Мінато взагалі не мав.

Втім, Мінато телепортувався в якийсь будинок на березі річки, котрий був підірваний перенесеними з ним вибуховими фуїнами (розділ 501, ст. 5), поряд із котрим розташовувалась галявина, на котрій він бився з Тобі. А затим перемістився кудись іще (розділ 501, ст. 6). Тож, можливо, все ж таки яке-небудь майно він мав.

Висновок

Загалом, доки що «впіймати за руку» Міната та представити зовсім лихим, гадом не вдається.

Переклав Богданко Дайджанич

Автор: Олег

Минув час – і старший брат на ім’я Хаґоромо зрозумів, що незважаючи на те що всю хитродупість із запечатуванням у себе Джюбі він перестарався і розказав братцю Хамурі, що демон засильний і спроможний вирватися, домовився з ним про поміч у ритуалі розпечатування Джюбі. А ще старший придумав кумедну казочку для наївного братця про те, що він розділив Джюбі на дев’ять біджю. Ритуал був проведений – і біджю вилучені з фуїна й узяті на дресуру Шестистезярем. А от шінджю й Каґую вирішено було усипити й запечатати, що й було пророблено. Але… Це велике «але»… Але якщо шінджю було якось до сраки, бо своє діло він зробив, то от Каґуя ніяк не бажала миритися з цим. І тієї короткої мити між перезапечатуванням вона встигла створити істоту, товк життя котрої був відродження Каґуї, цебто створила Чорного Дзецу. Еге-е-е ж, істота вийшла в міру розумна, в міру тямуща, не обділена почуттям гумору, а головне – цілком віддана ідеї воскресіння своєї панни. Щоправда, зразу ж він наткнувся на величезний клопіт: два братці, порадившись, порішили заникати скам’яніле тіло шінджю, в котрому була запечатана душа Каґуї і сила десятихвостого «кролика», першого біджю, на Місяці. Та щоби зовсім ускладнити життя бідному Чорному Дзецу, молодший із братців, наївний Хамура, відправився разом із статуєю, прихопивши із собою майже весь свій клан задля охорони цієї самої статуї.

Отже, поки молодший братець сидів на Місяці, охороняючи статую шінджю із запечатаними і ній Каґуєю та біджю, десятихвостим кроликом, прозвану Ґедоу Мадзоу або в просторіччі Ґедо Мадзо, вона ж Фуїндзо або Статуя запечатування, вона ж Демонічна Статуя Зовнішньої Стезі (так-так, всі з великої букви, бо патос – наше все), старший братець влаштовувався на Зем’ї в образі «учителя всія Зем’ї».

Шестистезяр користувався всіма благами, почестями і славою, що дісталися йому. Завів сім’ю. Бо хоч послідовники і називали його богом, одначе він мав двох синів, котрим дав імена Індора і Ашюра. Старший Індора успадкував від баті дивооченята шярінґан, що й зіграло з ним злий жарт. Позаяк Індора був спроможний скопіювати будь-який прояв сил у нашому світі, він дуже стрімко розвивався на початковому ступені. Одначе досягнувши певного щабля, з котрого йому довелося все вигадувати самому та напрацьовувати все трудом, він застопорився, бо був нездатен мордуватися на тренуваннях. Молодший же Ашюра змалку гарував, мов проклятий, адже не одержав у спадок чіт у вигляді дивооченят. Іще позначилося те, що Шестистезяр через своє виховання у різних храмах, і тому лив на вуха своїх спадкоємців цебери містичної маячні, що зветься реліґія. Індора, маючи можливість, тупо скопіювати все що йому треба, не схотів ради абищиці інформації вислуховувати всяку бридню та пішов блукати світом, збираючи знання й копичачи силу. Ашюрі ж нічого не лишалося крім як вислуховувати все що втирав йому батя, адже по-інакшому здобути потрібні знання й сили він не міг. Скуток закономірний: Індора звик покладатися лише на себе; Ашюрі ж, коли той виріс серед Шестистезярних послідовників, волею-неволею довелося ставати їм лідером, та й отець постійно на мізки крапав про «світ, труд, печивко».

Закономірно, у підсумку після смерти Шестистезяря виявилося, що «згідно із заповітом уся влада дістається Ашюрі. І «свідків», що все саме так, виявилося безліч. Дуже знайомо, адже так? Звісна справа, що Індора, як старший син, а тому є офіційним спадкоємцем, вельми засмутився – і, як істній аристократ, кинув нагінку та забив стрілку Ашюрі ради рішення цього питання сам-на-сам. Тільки-от не очікував він, що на стрілу той притягне із собою і гурт підтримки, чоловік кільканадцять, проти нього. Ашюра з подільниками доволі обґрунтовано думав, що на такий натовп старший брат не попре, а просто «умиється» та й відступить. Звісна річ, що закінчилося в них усе епічним махачем. Сил-бо Індора накопичив достобіса, а будучи спадковим аристо, слово «честь» для нього було не просто звук, і цінність її була вища за життя.

І розгорівся в них епічний махач натовпом на одного. І яким би сильним не був Індора, все ж таки завалили його трупами, і вмер він. Щоправда, зумів забрати із собою і молодшенького братика Ашюру, а також практично весь клан Оцуцкі. Все ж таки Індора був нереально крутий, незважаючи на те що батя не став ділитися з ним таємницями, шана йому.

Переклав Богданко Дайджанич

Автор: Олег

Уперше зіткнувшись із «Нарутом» у вигляді аніме, чесно зізнаюсь – не осилив. Задурні герої, маразматичний і нельогічний світ. У цілому – не з моїм льогічним мозком. Хоча я старався, додивився до смерти Пейна. Але одного разу мені трапився на очі фанфік «Ірьонін», і принадив мене він саме тим, що автор намагався подати «світ шінобі» як реальний світ. Опісля я прошерстив списки фанфіків, і мені вдалося віднайти твори, що зацікавили мене. Читаючи їх, я мимоволі став намагатися розібратися в механізмах внутрішньої кухні цього світу, прилаштувати несуперечливу модель світу наскільки взагалі можливо. І от мені вдалося.

В одній далекій галактиці… Хм… Здається, це вже десь було. Отже, в одному світі жили собі люди. Жили як усі: крали, обманювали, грабували, вбивали, в цілому як у нас. Єдине, що відрізняло їх, – наявність якоїсь внутрішньої субстанції або енергії, котрою була змога орудувати силою волі, але оскільки це було складно, то справлялися в цьому переважно монахи. І зростало в цьому світі демонічне дерево, котре люди по своїй дурости називали світовим древом або шінджю. Адже люд там жив такий же дурний, як і в нас, і всіх, хто за його сильніший, уважає або демоном, або богом, то й шінджю люд уважав богом-древом. А також по своїй дурости люди вважали, що вся внутрішня енергія створена ним же.

Щоправда, варто визнати, що незважаючи на всю людську дурість зрозуміти, що лізти до шінджю не варто, вони змогли й ажень утворили з цього приводу заборону. Але… Як багато вміщує в себе така маленька частинка, але одного разу появилася особистість, котра навіть на тлі інших людей виділялася своїм дебілізмом, і ймення цій особистости було Каґуя Оцуцкі. Вирісши в родині спадкових аристократів, та ще й із головою, зарядженою ідеями всезагального щастя (не пишу «з мозком», бо в такій дурній пельці його немає за замовчуванням), вона змогла додуматися до думки, що їй задля ощасливлення всіх людей треба мати достобіса особистої сили. Зважаючи на те що тренуватися було ледащо, нудно й довго, на її дурну думку спала мисель зжерти плід із шінджю та здобути силу. Отже, повторюсь, вона була зі спадкової родини аристо, та й, до того ж, судячи з усього, з доволі впливової, то вона змогла проникнути на острів і згамати плід.

Здобувши силу, вона миттю взялася ощасливлювати людей, тільки-от позаяк вона зоставалася дурною вівцею та ще й аристо, то зрозуміло, що найшлася людина, що ризикнула через постіль здобути впливу біля «нового бога». Ну, як водиться, вробив їй двох карапузів, котрі отримали імена Хаґоромо і Хамура. Є підозра, що й інші були, але про них ми спроможні лише здогадуватися, як, наприклад, про засновника клану Каґуя.

У цілому час минав, діти росли, а людство чогось не спішило ощасливлюватися й ажень почало нарікати, що шося якось-то не так, і пограбувати забороняють, і війноньку влаштувати не можна. Словом – нарід став нарікати. І стали лунати крики, що «новий бог» чогось і не бог, а навіть зовсім і демон. Зрозуміло, що Каґуя почала лютувати, чавити таких крикунів, тільки-от їх ставало все більше, а вона лютувала ще дужче. І якоїсь мити трапилося те, що й мало трапитися: сила шінджю, поглинена Каґуєю, стала впливати на неї дужче, потребуючи вернути вкрадене на місце. Але зважаючи на те що це були не її бажання, то вони трансформувалися в бажання забрати всю чакру собі. Щоправда, спочатку вона і сама собі в цьому не признавалась, і тому в її хворій голові народився плян Вічного Цкуйомі. Ну, нібито до неї дійшло, що «жалюгідні людці» не оцінили її душевні пориви, і тому треба просто в наказному порядку зробити їх щасливими, погрузивши у маріння. А щоби тушки безхазяйно не валялися – використати їх для відкачування внутрішньої енергії та створення слухняного їй людства. Та забув сказати – позаяк Каґуя була самозакохана дурна вівця, то й уроки з енергетики вона прогулювала, і тому цю саму ж енергію йменувала чакрою, бо ж анібіса не заперечиш.

Довго чи тривало – Каґуя витворила своє ґенджюцу, погрузила всіх людей у країну снів, а тіла їх підключила до древа, і виростила білих дзецу. Тільки-от забула вона про своїх діточок, та й не дивно – вони доти підросли вже, тинялися світом, навчаючись уму-розуму. Доти в Каґуї розум остаточно потьок, і тому така незговірливість її діток вельми розчарувала її. І пішла вона відбирати в них чакру, бо до тієї мити вже насправжки вважала, що вся чакра належить тільки їй. Тільки-от нащадки не зрозуміли її душевних поривань, настукали їй по таблу, що їй дуже не сподобалося. І тоді вона об’єдналась із шінджю, остаточно перетворившись на Джюбі. Тут уже братва не змогла їй нічого зробити і прикинувши п… палець до носа, порішили вони накивати п’ятами. Але оскільки бігати від Джюбі по всьому світу – це як бігати від снайпера, цебто вмреш утомленим, то порішили вони звалити з такого непривітного світу в інший. Потрапили братці, а либонь і сестри, у світ, де людям теж була знайома чакра. Тільки-от розвивалися вони більше в пляні техніки, що робить на чакрі, а не особистої сили. Тільки-от із тим, що його здобич збігла, Джюбі був не згоден. І хоча він подурнішав злегка, хоча там і до цього мізків не було, портал по біглеців усе ж таки побудував.

Переклав Богданко Дайджанич

Автор: Олег

Отже, Джюбі ображений до глибини душі тим, що ці зухвалі людці від нього збігли в інший світ, побудував портал слідом і вирушив у погоню. Але зважаючи на те що він ніде не вчився, то діставався з пересадками. Довго чи тривало – врешті-решт він віднайшов потрібний світ і став шукати пропажу. Як ви самі здогадуєтесь, слону в траві найти коника не так-то просто, та ще якщо тобі постійно заважають. А заважали йому багато й дуже, бо через свій зріст Джюбі не глядів куди ступає, і пер просто по прямій. Те вельми не сподобалося тамтешнім, і вони почали перешкоджати йому всіма доступними способами. Звісна річ, що це лютило його ще більше, а тому, врешті-решт, він перетворився на стихійне лихо, просто знищуючи все, що бачить.

Звісна річ, що сусіди тих країн, де погуляв Джюбі, не могли пропустити таку зручну мить і не пограбувати ослаблену сутичкою країну. Незабаром запалала війна всіх зі всіма.

А що ж наші браві втеченці, братці Оцуцкі? Попервах вони скривалися, бо їхня зовнішність вельми була схожа на зовнішність демонів. Коли ж у світ прийшов Джюбі та зав’язалася всезагальна свара, вони вирішили діяти. Зважаючи на те що на відміну від своєї мамці братці все-таки більш природньо підійшли до своєї освіти, то розуміли, що лізти до сильних світу сього буде дурістю. А тому вони пішли в нарід, що страждав од усіх цих катаклізмів і набігів більше за все. Ви спитаєте, навіщо їм потрібні були люди? Ну тут усе просто, оскільки вони вже стикалися з Джюбі, то уявляли на що він здатен і чудово розуміли, що «поодинці» їм не впоратися з ним, а тому потрібне військо, яке буде відволікати його і втримувати, допоки вони не провернуть свій ритуал. Ви спитаєте, який ритуал? О-о-о, тут вони порішили піти шляхом своєї мамці: запечатати в собі силу. Точніше це старший син Хаґоромо вирішив запечатати в собі силу, а молодшого він просто розвів, як лоха, бо був той такий же повернутий на людському щасті як їхня мамця.

Але як навчити людей тому, чому монахи вчаться цілісіньке життя? Що ж, якщо не можна зробити це за правилами, значить, треба змінювати правила. І тут їм дуже помогло те, що в цьому світі була вельми розвинута наука як мистецтво печатей або фуїнджюцу. Що є фуїн? Це є тривимірний знак або комбінація знаків, поміщені на площину. Але якщо цей знак тривимірний, то є змога плести його і руками, ба навіть, володіючи такими очима, як у братців, розібратися і створити ручні печаті не склало труднощів, хоча довелося попоратись. Але навіть так поширення учення й дресування війська зайняли досить тривалий час, світ доти скотився до рівня повної дикости.

І от військо видресуване, плян битви складений, запечатувальний фуїн готовий – час ступати до повного виконання пляну. Де відбулася битва сказати не берусь, але досить можливо, що на терені, котру внаслідок назовуть Вітерщиною, бо там окрім вітру і піску нічого більше не було. Джюбі був запечатаний, тисячі людей загинули у спробах втримання його на місці, але кого це коли-небудь хвилювало! Хаґоромо, на відміну від дурної мамці, був не зовсім дурень, помітив, як вплинуло на неї поглинання чужої сили – запечатав Джюбі у фуїн, із котрого й черпав у разі потреби силу.

Минув час – і молодший братець обзавівся родиною. І мені так здається, що жінок він мав побільше, бо клан його розрісся. Старший же спочивав на лаврі божественности, бо світ хоч і був інший, одначе люди зостаються людьми, і тому оголосили його богом, і ажень прозвище придумали Шестистезяр за те, що він намагався їм пояснити, що за хрінь є ця сама внутрішня енергія або в просторіччі чакра. Але позаяк людям що не дай, вони або зламають, або продадуть, або зброю зроблять, то і з чакрою так же вийшло. Незважаючи на те що чакра – універсальний інструмент, його насамперед стали використовувати як зброю. Ба більше, приклад у них перед очима.

І доки у світі відбувалися всі ці цікаві речі, Джюбі у фуїні продовжував робити те, що він робив будучи шінджю: плодоносити. Дев’ять плодів принесло дерево. І народилося з них дев’ять сутностей.

Переклав Богданко Дайджанич

Автори: Керр Ріґерт і Сємєноф

Передслово

Штампи у фанфіках можна порівняти з маршрутом, що набив оскому, в якому-небудь туристичному місті. Ви, як турист-читач, знаєте, що там повно цікавих місцин, але водять Вас різні ґіди-письменники, стабільно тими ж самими місцями, що Ви вже бачили. Адже фірми-то з різними рекламними буклетами, що особливо ображає. І Ви вже самі можете цим маршрутом водити незнайомих із цим «містом» людей. У павутині вуличок міста-фандому «Наруто» є багато поворотів: можна пройти й показати вже побачене бувалими туристами з іншого боку або провести гостей цілковито іншою дорогою. Декотрі з поворотів маршруту можуть привести до нових вражень, але найчастіше вони викликають нудьгу та роздратування туристів-читачів.

Штампів у словісности багато, тому розумніше було би тут указати тільки ті, що властиві тільки фанфікам за «Нарутом», але тоді зникнуть ті банальнощі й дурощі, котрі вельми часто трапляються в цьому фандомі, але притому є універсальними майже для всієї словісности.

1-й поворот. Будильник

Дійство починається зранку. Та не просто зранку, а зі дзвінка будильника, котрий головний герой або героїня вимикають. Прицьому частіше за все вони роблять це, запустивши бідний механізм у стіну. Де він і подихає, копіюючи серіяльно-кіношний штамп, що вже набив оскому. Ви в реальному житті теж щоранку вщент розбиваєте будильник? Ні? А навіщо тоді ця безглузда й неправдоподібна сцена?

Затим у сонного й невдоволеного життям головного героя йде мильно-рильна тема, а саме чистка зубів і лиця, ранковий душ – і він чи вона розпочинає розповідати Вам...

2-й поворот. Дзеркало

Коротко й докладно про себе: зріст, колір очей і волосся, норов та інші саможиттєписні відомощі.

Частіше за все складається враження, що головний герой уважає Вас своїм психольогом, а тому вивертає душу навиворіт, не соромлячись розповісти Вам усе!

Як варіянт, Вам видають сухі анкетні відомощі – і вже через сторінку Ви забудете і який вигляд має головний герой, і які той має прикмети.

3-й поворот. Алкоголь

Якщо автор закінчив школу, то після перенесення в інший світ головний герой порадує Вас «апетитним» описом похмілля. «У горлі сухо, як у пустелі» або «в роті неначе кішки нагидили». Можливо, навіть розкаже кумедний випадок, котрий його проспиртований мозок зумів запам'ятати.

Якщо головний герой не зловживає, то він обов'язково покається, що подібні алкогольні мандри з учора в завтра йому знайомі, але так буває зрідка! Либонь, навіть уперше!

4-й поворот. Газоподібний стан героя

Огрядний і нудний початок про боротьбу головного героя у вигляді душі або згустку енергії з якимось силами, що стирають його особистість. Звісно їм це не вдається, інакше фанфік можна було би закінчити просто тут.

Як варіянт, польоти в такому стані до нового тіла для вселення.

5-й поворот. Божества і великі містичні сутності

Герой є обраний, тому Світло, Тьма, Смерть, якісь божки й божества обов'язково поговорять із головним героєм, чесно укладуть договір, внесуть передоплату «плюшками» та дадуть обрати тушку для вселення.

Або ж вони докладно прояснять герою ситуацію і стусаном одправлять її виконувати.

Так само часто трапляються сутності з потягом до благодійности, котрі дають «плюшки» просто так, за красні очі і нічого за це не просять, хоча вдають, що доведеться відпрацьовувати. Вони брешуть! Безсовісно брешуть!

6-й поворот. Левел-ап і гостинна койка медпункту

Головний герой, як щедро він не був би обдарований сутностями або початково сильний, розпочинає качатися в поті лиця. Молодець, звісно. Одначе не зрозуміло, навіщо тримати Вас у курсі всіх абищиць, пов'язаних із проґресом, нібито очікуючи на похвалу від Вас.

Тренування – змисел життя головного героя (ГГ), навіть якщо він стверджує, що це не так.

Із цим поворотом завсіди йдуть у парі дурнуваті викладачі, котрим невідома техніка безпеки. Тільки гардкор, тільки тренування до знемоги, а ліпше – травм. У реальности такі навантаження відправили би головного героя на лікарняну койку, прицьому зжерши купу часу на відновлення. Миттєві навантаження спроможні зробити новачка неповноспроможним, але не майстром спорту. До того ж, більші перерви в заняттях лише ускладнюють навчання.

7-й поворот. Опрутненний незамінний профі!

Герой легко порається зі всіма можливими клопотами, тому що завсіди був такий крутий. З дитинства минулого життя.

Герой немовби каже тобі, читачу: я поводитимуся як нагла, тупа скотиняка і в новому житті, і в наступному, бо в минулому це майнувало!

Що ж там, промайне й тут! Обов'язково треба бути хамовитим гопником у мілітаризованому станово-аристократичному суспільстві, де за деякі висловлювання спроможні викликати на двобій до смерти. Вам усе зійде з рук, тож сміло всіх ображайте, принижуйте.

Див. 13-й поворот. Льогіка? А що це є?

8-й поворот. Принц і кінь в одному фляконі

Головний герой завсіди й одразу здобуває ту дівчину, котра йому до вподоби. Або всіх ізразу, бо він неперевершений, а в постели може цілісінькими днями, і вони просто не можуть відмовити!

Цей поворот супроводжують дівчата-роботи. Вони налаштовані на головного героя, не бачать нікого, крім нього.

Із такими героїнями немає складнощів, любовна лінія проста й нехитра.

Цілковито не можливі: любовний трикутник; розрив стосунків, ініційований нею; шантаж через ревнощі до інших дівчат у гаремі. А ще коханню кожен вік підвладний, тож до бабусі Цунаде декотрі залицятися починають раніше шістнадцяти років.

9-й поворот. Уроджена привабливість

Як із дівчатами тут не може бути осічок?! Головний герой обов'язково знайде спільну мову з усіма потрібними людьми. Навіть нелюдимий Саске обов'язково подружиться з головним героєм з першої розмови «про життя», заслуховуватиме, періодично киваючи кожному слову з роззявленим ротом. «Бо Він говорить Істину!.. Покайтесь!!!»...

Пардон, те не з цієї опери.

10-й поворот. ГМО

Головний герой – людина «проста»: з поглядом навченого життям старця спозирає він тлінний світ ріннеґанами, розкручуючи на пальцях вихрові кулі всіх можливих стихій, уключаючи комбіновані (лява, крига тощо). А перднувши, влаштовує тайфун.

Інколи, нудьги заради, вигаду він хисла різні та фуїни мудровані, дивуючи тим родителів та дідусів із бабусями. А як же їм не дивуватися, коли карапуз у підгузку таке витворяє!

Генномодифікований герой почасти надмірно малий для своїх можливостей.

11-й поворот. Добрий політик

Дідусь Хірудзен – добрий добряк. У дев'ятнадцять років він став третім хокаґе випадково, успадкувавши капелюха від Тобірами, і правив до шістдесяти дев'яти, допоки його не вбив лихий-прелихий Орочімару-негідник. Пів століття поселенням убивць, шпигунів і диверсантів керував лох: добра й наївна людина, котра ніколи нічого не знала.

Звісно ж, добрий дідусь Хірудзен дозволятиме всім підряд поводити себе з ним запанібрата, грубіянити йому та навіть погрожувати. Йому всі підряд указують, як йому правити Листвою, а він киває, змиренно слухає, і вчиняє як йому кажуть, а не так, як йому вигідно або здається правильне. А ще він дуже совісний, і якщо йому вказати на постраждалих од його помилок, то він обов'язково побіжить їх виправляти, гублячи на ходу штани. І звісна річ, він повний дурень, котрому будь-котрий хлопак може давати розумні поради, до яких сам Професор не додумався. Атож, за цими порадами Третій буде слідувати. Бо ж хлопак десять-дванадцять літ од народження помилятися не може!

До всього цього глуму я маю рівно одне завваження: замисліться, якою хитрою, метикуватою, далекозорою й сильною сволотою треба бути, щоби зоставатися при владі протягом п'ятдесяти років.

І яка прикрість, що досі ніхто не зміг описати цю воістину титанічного масштабу людину. Не важливо, хорошу чи погану, одначе людину, що турбується тільки про добробут свого клану або ж фанатика-ідеаліста, готового все покласти на вівтар мрії. Але завсіди – особистість із великої букви. Політика, Лідера, Вождя, Професора, а не старого дурного слимака в кумедному капелюсі.

Була, щоправда, у Третього невеличка перерва на рік-другий, коли правив Четвертий, але загальної картини це не змінює, тому що Хірудзен все одно був на крок од влади і миттєво до неї вернувся.

12-й поворот. «Зробив огиду – на душі відрада» або Хірудзен-гад

А тепер, коли ми надивилися на таке чудо й диво як добрий старий політик, погляньмо на його антипода.

Зовсім поруч із благим дідусем Хірудзеном притаївся дріб’язковий і вбогий капосник Третій, все життя котрого складає те, щоби нагидити незрівнянному головному героєві. Хокаґе просто жити не може без мерзенних витівок і думати ні про що інше, як про багатообіцяльного новачка і… не зрозуміло чого.

Капосник такий же неспроможний як Добрий політик. У нього той же комплекс власної неповноцінности, якщо він у свої шістдесят дев’ять літ бачить загрозу в кожній дитині. Авжеж, йому більше нічого робити, крім як гидити по абищиці всім підряд.

Серйозно, чим ґенін може завадити хокаґе, хоч навіть обдарований понадміру? Він що, скарбниця достоїнств? Сильний мов каґе? За ним стоять люди, котрі от просто зараз проштовхнуть його до лав листовської еліти, а післязавтра – у хокаже крісло?

Погляньте на політиків із будь-котрої країни світу: насамперед вони стараються для себе, для своїх близьких і спільників, рідше – ради процвітання країни або прагнучи втілити яку-небудь ідею, наприклад, справедливого суспільства. Треба бути політиком-маразматиком, щоби останні роки марнувати на те, щоби ставити палки у триколісний велосипедик головного героя.

13-й поворот. Льогіка? А що це є?

На жаль, цей поворот має необмежене число функцій, як число знаків у числа Пі опісля коми.

Лише декотрі з прикладів: докорінні зміни доканонічних подій не впливають на персонажів, місця та гисторію в цілому. Вона еластичніша ніж будь-яка ґума. ООС персонажів (різного ступеня тяжкости) ніяк не впливає на події. Можна начхати на ключових персонажів, подія запуститься без них. Сама, мов скрипт у грі. Втім, є багато інших прикладів, немає змислу їх усі перелічувати. Достатньо того, що той чи інакший сюжетний хід не проходить щонайменшої перевірки критичним мисленням.

14-й поворот. Ментальні закладки на вірність або тупість

Чистої води фанон, котрий вигадали для пояснення відсталости Нарута. У каноні Наруто тупуватий через неймання виховання, адже будь-котра дитина без уваги та здорового спілкування виросте відсталою.

Але простіше вигадати закладки, котрі встановлюють Яманаки направо й наліво. Якщо ментальні закладки є такі прості, то чого їх не поставити на всіх від малого до великого? Селище дресованих чоловічків. Лепсько ж!

15-й поворот. Нові штучки-дрючки

Цими штучками можуть бути найпростіші речі на подобі фільтру для води з ролика про виживання, а інколи дещо складніше: автомати, порох, міцний вогнестріл. І до останнього я маю рівно два завваження: по-перше, де там промисловість, здатна зібрати автомат до подій 11-ї кінострічки, по-друге, як скоро шінобі вб’ють горевинахідника та втаять розробки?

16-й поворот. Сталеві кулі

Герой зобов’язаний бути брутальним. Прояв емоцій – слабкість. Справжній чолов’яга мусить відпускати сальні жартики, глумитися з усім підряд, плювати в обличчя небезпеці та взагалі всім підряд. І звісно, він зобов’язаний поводитися круто. Так, як це розуміють підлітки чотирнадцяти-п’ятнадцяти років.

Справжній чолов’яга не плаче, не зворушується, адже після перепрошивки ці функції були видалені як і багато інших за причиною «а шо він мов баба?».

17-й поворот. Клей для очей «Погляду не відвести»

Героїня же зобов’язана мати вигляд х… дорогої кришталевої вази з особливого кришталю, але прицьому легітно вирішувати свої клопоти самостійно, якщо принц запізнюється.

Героїня не пуританка, але й не такая! Вона жде на трамвай!

18-й поворот. Добрий Лис у влозі єхидного внутрішнього голосу ГГ

Лис Курама не намагається вирватися, він розумний звір, одразу дружить із крихітним мішечком м’яса й кісток.

Може насміхатися, кепкувати, але навчатиме маленького героя. В чхати авторам, що першим дружбу запропонував Наруто та що Лис чогось був не в захваті.

19-й поворот. Радники-ховрахи або хороший цар, погані бояри

Вони суть, але їх не видко, а якщо вони суть, то вони – гади.

Тільки Дандзо Шімура, Хомура Мітокадо і Кохару Утатане заважають чудовому третьому хокаґе Хірудзену та п’ятій хокаґе Цунаде привести Листву у світле майбутнє, немовбито Ленін у комунізм!

Волієте описати лихих радників? Пишіте, але поясніте чому їх таких негідників терплять каґе і шінобі. Чого Цунаде їх не погнала геть, коли стала хокаґе? У чому полягають функції і важливість радників для Листви? У чому їхня сила, падаване?

20-й поворот. «Ми впізнаємо Вас у гримі!» або «Ніхто не помітив, як Герміона змінилася за літо»

Потраплянець може творити що завгодно, але ніхто не запідозрить його в тому, що він не той за кого себе видає. Навіть безпідставна зміна образовиду нікого не змусить увімкнути режим параної. Ніхто не помічає підміни без якого-будь обґрунтування. Але навіть у таких випадках дитина буде поводитися неприродньо, це впадає в очі людям.

Особливо сильно це помітно на потраплянцях у дітей-несиріт старше від 5—7 років. Матір, вітець, дядьки з тітками радше похвалять, що дитинча так раптово й безпідставно порозумнішало, але не запідозрять підміну.

Обійти звірку з первотвором є змога тільки потраплянням у немовля або малу дитину, котра не вміє розмовляти.

21-й поворот. Я знаю точно наперед!

Головний герой володіє феноменальною пам’яттю, котра без ворушіння її ментальною палицею спроможна видати всю потрібну інформацію за предметом, що цікавить його. Отакий-от убудований у мозок ґуґл.

22-й поворот. Двері в Нарнію! Тьху! У внутрішній світ.

Щойно-щойно потрапивши, герой, гублячи капці, лізе собі в голову. Без навчання знаходить у внутрішній світ путь, без випадкового досвіду перебування розуміє, що не заснув під час медитації. Та, до того ж, він туди не просто так зайшов, а ще й перестановку влаштувати вирішив для оптимізації мізків. Уява й воля творять істинні чари, перетворюючи сирі коридори з кліткою або на ліс, або на галявинку, або на замок білокам’яний… Хто на що здатен.

23-й поворот. Так і було задумано!

Яку би маячню не творили персонажі, за винятком Нарута, це завсіди є хитрий плян! Какаші остидився, втрапив у Дзабудзину пастку? Ніт! Він хотів потренувати ґенінів в умовах, якнайнаближеніших до бойових! Він усе тримав під контролем! Будь-котрої мити міг звільнитись і розкотити Момочі в тонкий млинець!

«От просто зараз!.. Зараз! На рахунок три! На рахунок десять!..»

Переклав Богданко Дайджанич

Первотвір