Вікі Naruto
Advertisement

Меч у Десять Долоней і Дзеркало у Вісім П’ядей. Вельми часто ведуться дискусії що це за предмети. Звідки Ітачі взяв їх? Які в них властивощі? Спробуймо розібратись.

Спершу, які в них властивощі? У 3-му датабуці, на ст. 275 і в манзі стверджується, що дзеркало є, відповідно, «духовна зброя, лишена фізичного взору» і «нематеріяльне».

間違イナイ… アレモ霊器ノ一ツ

全テヲハネ返ス八咫鏡ト呼バレルモノダ…

Можна перекласти приблизно так: «Це нестеменно ще одна духовна зброя, названа Ята но каґамі, воно спроможне відображувати все…» (розділ 393, ст. 9)

Про меч анальогічне твердження є в манзі.

通リデ… イクラ探シテモ見ツカラナイハズダ…

実体ノ無イ霊剣ダッタトハ…

«Не дивно, що він тривалий час не міг знайти його. Предмет, лишений матеріяльного взору.» (розділ 392, ст. 14—15)

Однак, підсумовуючи те, що Орочімару протягом вельми тривалого часу шукав меч (розділ 392, ст. 14—15), можна припустити, що вони все ж таки спроможні існувати. Іще один момент: обидва предмета мають вигляд складової частини Сусана Ітачі, що, далебі, є хисло володільників манґекьо-шярінґану. І появляються лише у взорі з обладунком, хоча за відгуку обладунку не обов’язково щезають (розділ 393, ст. 5—6). Можна намогтися пояснити це так: самі артефакти Ітачі запечатав у себе. Це можливо зробити, наприклад, поглинувши їх – але тоді як пролізли? Можливо, Ітачі скористався більш довершеним способом запечатування, цебто через ґенджюцу. Одначе для цього доведеться припустити, що виміри ґенджюцу існують так же само, як виміри фуїнджюцу та інші «інакші виміри». Просто на відміну від них не матеріялізовані,, складаються лише з іні, без яну. А володіння цими реліквіями (не обов’язково в себе запечатувати, достатньо, либонь, при собі держати) надає змогу Сусану застосовувати їх. Або ж «етерні» потрібно розуміти буквально, звичайний узір у них не матеріяльний, і для використання потрібно щось на подобі Сусана, яке, як відомо, є сполука духовної енергії і чакри. Про Дзеркало прямо сказано, що воно спроможне «змінювати властивощі». Це є властиве тільки чакрі. Дивіться нижче.

Дзеркало відображує все згідно з манґою (розділ 393, ст. 9). Згідно же з датабуком, даруйте, був жертвою дебільного перекладу! Насправді там сказано наступне:

“須佐能乎”が攻守共に完全無欠を誇る所以─それは、双方の手に握られた“霊器”にある右手の“十拳剣”は如何なる敵をもなぎ払い、左手にした盾“八咫鏡”は、あらゆる攻撃を跳ね返す。実体も霊体も、そして忍術も物理攻撃も、神の効験の前では一切の意味を失するのだ。

Четвертий датабук. Ст. 275. Сусано спроможне похвастатись абсолютною перевагою як у нападі, так і в захисті, причина того – «духовні знадоби». «Тоцка-меч» у правиці перемагає будь-якого ворога, а щит «Ятакаґамі» на лівому боці відображує будь-який напад. І сутність, і духовне тіло, і хисла, і фізичні атаки гублять свій змисел перед ефективністю бога.

実体を持たな"霊器"の盾。全ての"性質変化"を持ち、受けた術の属性に対して鏡自身の性質を変え、術を打ち消無効化する。

Четвертий датабук. Ст. 275. Духовний знадіб, що не має речовини [цебто чакри], у вигляді щита. Він має всі «зміни властивости чакри» і змінює властивощі дзеркала відповідно до прийнятого хисла, б’є хисло і касує його (чи касує атакуюче хисло?).

Тож те є так, спроможне змінювати властивість своєї чакри залежно від атаки.

Многі вказують, що проявом «зміни характеристик залежно від атаки» є здатність розтягуватися до яких завгодно меж для захисту з різних напрямів. У 392/8 і 393/8 дзеркало візуально немовбито справді стає більшим, аби закрити від атак. Однак, на жаль, не настільки більше, щоб упевнено казати, що автор це нам явно воліє в’ясувати. Та й від атаки голів хисла Орочімару Ітачі саме прикривався, а не стояв на місці, очікуючи, що його саме прикриє. В аніме взагалі зробили, що змії його спокійнісінько обвивали, ігноруючи дзеркало. Однак аніме, звісно, взагалі не показник. Тож чи «розтягується», а якщо «розтягується», то наскільки – спірне питання. А зважаючи на те що Сусано того ж Ітачі, наприклад, не повне і відкрите знизу, то якщо захищає повністю, то як має захищати там? До речі, ось іще одна потенційна слабкість дзеркала – те, що Ітачі «ліг» після того як був уражений джюцу Саске, від якого захистився за допомогою Сусана (розділ 391, ст. 15). Звісно, либонь, це трапилося позаяк він банально не встиг прикликнути дзеркало. Однак він також не використовував його в битві з Кабутом. Отож, на мою думку, дзеркало спроможне відображувати лише один тип атак одночасно або обмежене число. Це не значить, що супроти інших атак воно вразливе. Ні, міцність предмета в будь-якому випадку буде рівна міцности Сусана, адже воно є його складова частина. Одначе не буде відображувати. Якщо атака, як у Саске, складала дві частини — як чакру громовицевияву, так і природньої мовні та була достатньо потужна — то, либонь, просто пробило. Також, звісна річ, супроти будь-якого «бездоганного щита» є «бездоганний лом»: якщо вдарити сильніше, ніж спроможний витримати захист, він зобов’язаний відмовити. Але от наскільки максимально сильні атаки спроможна витримати ця штука – невідомо. Гадаю, біджюдаму витримає, а от усе, що сильніше, вже можна пробувати.

Меч у взорі Сусана досить фізичний об’єкт, використовується для того, щоб рубити. І лише простромлюючи ціль, меч захоплює ціль у ґенджюцу і запечатує у фуїнджюцу.

突キ刺シタ者ヲ酔夢ノ幻術世界ニ永久ニ飛バシ 封ジ込メテシマウト言ワレル…

剣ソノモノガ封印術ヲ帯ビタ草薙剣ノ一振リダ

«Подейкують, ті, кого він простромлює, запечатуються в ілюзію, схожу на світ п’янких снів… Це схоже на володіння мечем Кусанаґі із улаштованим фуїнджюцу...» (розділ 392, ст. 14)

瓢箪の中より飛散した酒が、剣を形作り“十拳剣”と化す!また、剣により吸引

された魂も、ここに封じられる。

Четвертий датабук. Ст. 275. Саке з баклаги здобуває взір меча та стає «Мечем у десять долоней». Окрім того, душа, всотувана мечем, так само поміщується сюди.

突き刺した者を酔夢の幻術世界は飛ばし、永久に封じ込める力を有した、“草薙剣”の一振り。刀そのものが“封印術”を帯びえている。

Четвертий датабук. Ст. 275. Людина, простромлена, поміщується в ґенджюцу, у світ сновидінь, із можливістю постійного зберігання, за один помах меча Кусанаґі. Сам меч є фуїнджюцу.

Якщо в датабуці написано правдиво, то меч поглинає як фізичні об’єкти, так і духовні тіла окремо від фізичного об’єкта. Однак очевидно вказано «людина». Одразу ж є змога впевнено припустити, що ціль, повністю несприйнятлива стосовно ґенджюцу, не буде запечатана. Наприклад, як неживий предмет, так і противник, що користає шестистезеневий мудрецький мод/перетвір. Мадара, що користає шестистезеневий мудрецький перетвір (на нього не впливали нінджюцу та ґенджюцу), викинув Янтаревий очищувальний глек і Багряну ханьку, здатні запечатати нестримуване духовне тіло, як «даремні» (розділ 664, ст. 4). Отже, вони не представляли жодної небезпеки для нього. Також напевно не можна запечатати те, що простромити не вдається, а прониклива здатність зброї, радше за все, дорівнює міцности і атакувальній здатности Сусана користувача. Також, мабуть, і довжина зброї, і швидкість застосування обмежені здатнощами Сусана користувача. Судячи зі властивощів, вельми схожих за дією Багряної ханьки і Янтаревого очищувального глека, спроможна втримувати душі і чакру в собі тривалий час після того, як вони туди потрапили. Згадок у каноні про те, що це «Меч із іншого світу», як мені траплялися в декотрих фанфіках, я не знайшов. Радше за все, це черговий скуток роботи вітчизняних гореперекладачів.

На мою думку, після смерти Ітачі ці реліквії, будучи в нього, в його чакру (вимір його чакри) запечатаними, або ж так і зосталися запечатані в його духовному тілі, або розвіялись у природню чакру (не фанонічну, а справжню). Можна пригадати про запечатаного в Джірайю Ґеротору, якого той випустив перед тим, як вирушити на бій із Пейном. Отже, він знав, що у випадку його загибели Ґеротора і ключ од Нарутового фуїна можуть загубитись. Коли Кабуто прикликнув Ітачі за допомогою «Нечестивого втілення», то реліквії або зоставались у духовному тілі Ітачі, або відновились із чакри разом із його тілом за шабльоном. Те, що на них немає «тріщин», як на тілесах прикликаних за допомогою НВ, не показник, бо на одежі у прикликаних теж немає «тріщин» (Мадара не показник, бо на нього броню наділи вже після втілення, адже і в Конечній долині, і похований був він без неї). Що відбувається з душами, що потрапили туди після смерти власника? Якщо розпадається на природню чакру – звільнюється. Якщо зостаються запечатані в духовне тіло власника – зостаються запечатані, радше за все, допоки чакра власника реліквії не щезне, зважаючи, що старі душі той же Хаґоромо не прикликав (розділ 690, ст. 12). Не є виняток, що і таке можливе за час порядку кількох століть.

Тепер стосовно питання, звідки ці девайси взялися, взагалі. Канон, ба навіть, аніме із цього приводу мовчать. Однак на думку спадає єдиний можливий власник цих девайсів – Оцуцкі Індора. Оскільки лише він мав Сусано, інші відомі орударі цього хисла їх, очевидно, не мали. І взагалі, ці артефакти вельми нагадують П’ять скарбів мудреця Шестистезяря, навіть майже так само названі в датабуці «священними реліквіями», одначе більш довершені (також вельми схожі інші поробки клану Оцуцкі, наприклад, гарбузячий глечик, який носиться Урашікі (персонаж, первісно намальований Кішімото для 11-го фільму за «Нарутом»). Чи то ті виготовили як менш удалу спробу наслідування, чи то навпаки спочатку «зробили щось простеньке, навчились – і зробили щось складніше». Мені здається, що Індора був спроможний користати їх у другому бою супроти братана, щоби зрівнятися з тим. Адже той доти вже, судячи з усього, був джінчюрікі Курами і шестистезеневий мудрець завдяки чакрі, даній йому Хаґоромом перед смертю (пригадаймо, що, за словами Хаґорома, тоді його сила була лише водного (розділ 692, ст. 15)). І судячи з того, що ніншю після Ашюриної смерти було цілком забуте, то в тім бою вони і вбили один одного. Якщо реліквії не були в орударі запечатані – досить могли вціліти відтоді, хтось їх забрав.

Тепер головне питання: а звідки їх, власне, Ітачі дістав? Суть три версії.

Перша, найпростіша – реліквії були у клану Учіха, Ітачі попросту обікрав його, присвоївши собі. Недоліки цієї версії, по-перше, в тім, чого тоді Орочімару шукав їх усе життя. Якщо був постійний володільник – де встигли відзначитись? А по-друге – чого тоді той же Мадара ними не користувався або бодай не забрав із собою? Були малокорисні для нього? Ну, можливо, однак не даремні ж! Окрім нього інших орударів Сусана не було ні тоді, ні коли-будь опісля нього (офіційних).

Версія номер 2: Ітачі, навчившись утворювати Сусано, попросту прикликнув їх звідкілясь, де вони зберігались. Недолік цієї версії в тім, що «чого з орударів Сусана ніхто до нього не прикликав і не переховав» – ті ж Мадара та Ідзуна?

І версія номер 3, котру мені певний час тому люб’язно підказали: Ітачі прочитав про те, як можна віднайти їх або просто дещо цінне, в записах клану, в дитинстві вирушив на пошуки і знайшов цей скарб. Ця версія заснована на сторінці манґи (розділ 619, ст. 9), однак на ній в первотворі сказано лишень це:

イタチは小さき頃から誰も気に留めぬ先人達からの教えや印に気付き

一人でかつての忍達や里の起こりを感じとる繊細な子であった...

そのせいかイタチは一族という縛りにとらわれることなく

忍の先... 里の先について考えることができ... いつもそれら将来を危惧していた

7才にしてまるで火影のような考えを持つ少年じゃった...

У порівнянні з перекладами жодного відкриття не виходить. Прямої згадки про те, що Ітачі щось саме таким способом знайшов – немає. Хоча якби Ітачі дійсно їх знайшов їх завдяки записам у клані, то мав би хороший додатковий пунктик осміювати клан як слабаків, що не бачать далі власного носа, і увіритися у власній винятковости (гробниця Індори, бляха, знайшов).

У багатьох, хто неуважно читає канон, напевно появилося запитання: чого тоді Ітачі не віддав ці реліквії Саске? Ба навіть, якщо Саске є Індорина реінкарнація, то, значить, він мусить ними володіти? Тому завчасно відповідаю: у каноні Ітачі не ставив за мету зробити Саске сильнішим – йому це не важливо. Первісно Ітачі, очевидно, хотів, аби Саске пішов легким шляхом, убивши людину, яку він уважить своїм другом (вийшло так, що ним став Наруто) заради здобуття МШ. І для того, щоби підштовхнути Саске іти цим шляхом, і показуючи тому, наскільки той слабкий. Затим Ітачі не вірив у його сили і хотів для нього все сам (вернути у селище), а Саске «тримати подалі від усього цього». Ну, наприкінці, після смерти, навпаки, повірив у його сили незалежно від того, які вони і який шлях Саске вибере сам.

«Реінкарнація» ж, вочевидь, є просто люди, що мають таку ж чакру, як і їхні попередники, бувші послідовники їхньої справи. У каноні немає жодних указівок, яким чином ця чакра передається (на відміну від перекладів гореперекладачів) і чи передається в цілому – чи не треба її попросту самому створювати? Таким чином жодного переселення душ, тіней, духу в каноні попросту немає. Тож Ітачі, якщо знайшов їх, має всі права на них. Ну, якщо вони належали клану Учіха, або Ітачі повинен був оддати їх Саске не особисто, а як клану, то не слід забувати, що Ітачі свій клан, далебі, осміював (розділ 222, ст. 12—16), і до смерти його ставлення не змінилось (розділ 386, ст. 13—15). Опісля смерти, либонь, він теж просто несильно помінив ставлення до клану. Як бачите, в Ітачі попросту не було жодних причин давати Саске що-будь.


Пернеклав Богданко Дайджанич

Advertisement