Отже, Джюбі ображений до глибини душі тим, що ці зухвалі людці від нього збігли в інший світ, побудував портал слідом і вирушив у погоню. Але зважаючи на те що він ніде не вчився, то діставався з пересадками. Довго чи тривало – врешті-решт він віднайшов потрібний світ і став шукати пропажу. Як ви самі здогадуєтесь, слону в траві найти коника не так-то просто, та ще якщо тобі постійно заважають. А заважали йому багато й дуже, бо через свій зріст Джюбі не глядів куди ступає, і пер просто по прямій. Те вельми не сподобалося тамтешнім, і вони почали перешкоджати йому всіма доступними способами. Звісна річ, що це лютило його ще більше, а тому, врешті-решт, він перетворився на стихійне лихо, просто знищуючи все, що бачить.
Звісна річ, що сусіди тих країн, де погуляв Джюбі, не могли пропустити таку зручну мить і не пограбувати ослаблену сутичкою країну. Незабаром запалала війна всіх зі всіма.
А що ж наші браві втеченці, братці Оцуцкі? Попервах вони скривалися, бо їхня зовнішність вельми була схожа на зовнішність демонів. Коли ж у світ прийшов Джюбі та зав’язалася всезагальна свара, вони вирішили діяти. Зважаючи на те що на відміну від своєї мамці братці все-таки більш природньо підійшли до своєї освіти, то розуміли, що лізти до сильних світу сього буде дурістю. А тому вони пішли в нарід, що страждав од усіх цих катаклізмів і набігів більше за все. Ви спитаєте, навіщо їм потрібні були люди? Ну тут усе просто, оскільки вони вже стикалися з Джюбі, то уявляли на що він здатен і чудово розуміли, що «поодинці» їм не впоратися з ним, а тому потрібне військо, яке буде відволікати його і втримувати, допоки вони не провернуть свій ритуал. Ви спитаєте, який ритуал? О-о-о, тут вони порішили піти шляхом своєї мамці: запечатати в собі силу. Точніше це старший син Хаґоромо вирішив запечатати в собі силу, а молодшого він просто розвів, як лоха, бо був той такий же повернутий на людському щасті як їхня мамця.
Але як навчити людей тому, чому монахи вчаться цілісіньке життя? Що ж, якщо не можна зробити це за правилами, значить, треба змінювати правила. І тут їм дуже помогло те, що в цьому світі була вельми розвинута наука як мистецтво печатей або фуїнджюцу. Що є фуїн? Це є тривимірний знак або комбінація знаків, поміщені на площину. Але якщо цей знак тривимірний, то є змога плести його і руками, ба навіть, володіючи такими очима, як у братців, розібратися і створити ручні печаті не склало труднощів, хоча довелося попоратись. Але навіть так поширення учення й дресування війська зайняли досить тривалий час, світ доти скотився до рівня повної дикости.
І от військо видресуване, плян битви складений, запечатувальний фуїн готовий – час ступати до повного виконання пляну. Я не беруся сказати, де відбулася битва, але досить можливо, що на терені, яку згодом назовуть Вітерщиною, бо там окрім вітру і піску нічого більше не було. Джюбі був запечатаний, тисячі людей загинули у спробах втримання його на місці, але кого це коли-небудь хвилювало! Хаґоромо, на відміну від дурної мамці, був не зовсім дурень, помітив, як вплинуло на неї поглинання чужої сили – запечатав Джюбі у фуїн, із якого й черпав силу в разі потреби.
Минув час – і молодший братець обзавівся родиною. І мені так здається, що жінок він мав побільше, бо клан його розрісся. Старший же спочивав на лаврі божественности, бо світ хоч і був інший, одначе люди зостаються людьми, і тому оголосили його богом, і ажень прозвище придумали Шестистезяр за те, що він намагався їм пояснити, що за хрінь є ця сама внутрішня енергія або в просторіччі чакра. Але позаяк людям що не дай, вони або зламають, або продадуть, або зброю зроблять, то і з чакрою так же вийшло. Незважаючи на те що чакра – універсальний інструмент, його насамперед стали використовувати як зброю. Ба більше, приклад у них перед очима.
І доки у світі відбувалися всі ці цікаві речі, Джюбі у фуїні продовжував робити те, що він робив будучи шінджю: плодоносити. Дев’ять плодів принесло дерево. І народилося з них дев’ять сутностей.
Переклав Богданко Дайджанич