Наступний період, про котрий у нас є якась інформація – це є період від закінчення воєн кланів до сьогодення. Період воєн кланів знаменується тим, що того часу воювали всі зі всіма. Однак саме завдяки цьому, як не парадоксально те звучить, число кланів тільки зростало, і практично не було випадків повного знищення кланів. «Як же так?» — запитаєте ви. Все просто пояснити: адже клан є не лише люди, але й терена, на якій той живе, і, відповідно, ця терена укріплюється й нашпиговується всеможливими несподіванками. Тож задля знищення клану слід мати беззаперечну перевагу. Одначе позаяк війна йде всіх зі всіма, то, навіть маючи перевагу, не можна відправляти всіх бійців на вороп ворожого поселення, бо сусіди з іншої сторони досить спроможні цієї мити влаштувати вилазку. Тож частіше за все бої відбувалися за двома сценаріями:
- Коли загони приблизно рівні за силою, тоді вони або б’ються до будь-якого скутку, впритул до взаємного знищення, що, втім, бувало зрідка, або розходяться, так і не вступивши в бій;
- Коли один загін здобував яку-будь перевагу, і тоді він обов’язково нападав, а суперники їх старались утекти, і звісна річ, що якщо їх затиснули, то старалися продати життя якнайдорожче.
Як бачите, за таких умов знищення клану є доволі непід'ємним ділом практично для будь-якого клану. Декотрі клани об’єднувались у співтовариства, на подобі всім відомого Яманака-Нара-Акімічі, завдяки чому нівелювали свої недоліки і здобували можливість протистояти сильним бойовим кланам.
Одначе про гисторію двох кланів нам відомо трохи більше, ніж загальні відомощі: клани Сенджю та Учіха. Перша достовірна інформація про ці клани стосується періоду коло 80 років до початку основних подій. Тож нам достеменно невідомо.
Клан Сенджю є клан, що мешкав на теренах майбутньої Огеньщини, неподалік од місця розташування гори, котра сперегодом стала Хокажою горою, що вивищується в осерді Листви. Найближчими сусідами клану й на півставки найзлішими ворогами того часу були клани Учіха і Хаґоромо. Також нам відомо, що голова клану Сенджю в той період відправляв на війну своїх дітей у вельми ранньому віці. Наприклад, достеменно відомо, що один із дітей на ім’я Каварама загинув у сім літ, і в такому віці буцім уже був сильний боєць. Він був убитий у бою з бійцями кланів Учіха і Хаґоромо. Ще один син Буцуми – Ітама. Теж загинув у доволі ранньому віці, вбитий у битві з бійцями клану Учіха. На відміну від того що відомо про Кавараму, про Ітаму відомо, що він був убитий, будучи оточений бійцями Учіхів, причому всі Учіхи були дорослі бійці, а не хлоп'яцтво. Отож, це наводить нас на певні розмисли.
На мою думку справа не в тім, що діти були сильні бійці, а в тім, що голова клану був рідкісний бевзень, схиблений на силі. Втім, його супротивник із клану Учіха, Таджіма, був такий же упоротий і також відправляв своїх дітей на забій: із п’ятьох дітей лише двоє дожили до дорослого віку, а до припинення війни та заснування Листви взагалі один. Як кажуть, факти кажуть самі за себе. Однак одне про клан Сенджю можна сказати точно: цей клан був доволі сильним і, як я підозрюю, доволі численним. Погодьтесь, активно воювати проти двох кланів, бійці одного з котрих однозначно не можуть бути слабкими, і досягти фактичного знищення одного з кланів-противників… Про щось це каже. Щоправда, Сенджю теж мали спільника, та й вельми не хирявого такого. Однак немає достовірної інформації про участь цього клану в їхніх розбірках. Авжеж, я кажу саме про клан Удзумакі. Згідно з інформацією, що дійшла до нас, клани Сенджю і Удзумакі були в споріднені, хоч і віддалено. Також були їхніми стратегічними партнерами. Одначе, повторюсь, жодних достовірних відомощів про контакти Удзумаків із Сенджю до періоду заснування Листви немає. Іще достовірно відомо, що до моменту примирення з Учіхами Буцума Сенджю помер, рівно як і його супротивник Таджіма Учіха, тож на чолі клану стояв його старший син Хашірама Сенджю, завдяки якому примирення стало можливе в цілому.
Про Хашіраму достовірно відомо, що він володів древовиявом (деревинні хисла), був озброєний заточеною «лопатою», по недомислу камі названою мечем. Також був власником сувою, що надає змогу запечатувати кінджюцу. Іще відомо, що крім нової ексклюзивної стихії він оволодіє «режимом відлюдника» або «сенмодом». У цьому режимі в нього на лобі (там, де в Каґуї і Хаґорома було третє око) появляється знак у вигляді кола із цятою посередині, що є явним посиланням.
Підсумовуючи цю інформацію, в будь-якої розсудливої людини виникають запитання, як те:
- Де Хашірама оволодів сенмодом, якщо згодом-перегодом ми дізнає́мося, що для цього треба пройти спецтренування в певних прикликів, так званих «демонічних прикликів»? Хоча, як на мене, назва просто найбільш нестеменно описує до якої кляси належать ці приклики.
- Якщо древовияв – звичайна стихія другого порядку, цебто збірна з води і зем’ї, то чого жоден член не лише клану, ба навіть, його прямих нащадків не зміг оволодіти цією стихією, та й не намагався (наскільки мені відомо)?
- Звідки у стихії раптом з’явився сенмод?
- Чого в режимі відлюдника появляється знак третього ока?
У цілому навіть цих чотирьох питань достатньо, аби осягнути, що із древовиявом і самим Хашірамою Сенджю усе далеко не просто. А наявність такого сувою явно вказує на те що тут причетні Удзумакі, одначе яким боком не зрозуміло.
Не менше цікавим персонажем є Хашірамин брат Тобірама Сенджю. Не вірите? Ну-ну. Отже, факти, відомі нам:
- Тобірама був дуже сильний. Сильний настільки, що здатен битися проти Учіхи, що пробудив манґекьо-шярінґан. Нагадаю, що основним противником у боях між двома кланами в Тобірами був Мадарин брат Ідзуна.
- У дитинстві Тобірама постає в образі білявця з карими очима. Коли ж нам його показують дорослим – бачимо, що він має червоні очі та біле волосся. Посивів? А чого б це? Адже всі інші однолітки не мають сивини взагалі, та й серед бійців більш старшого віку таких чогось не помітно. Можна припустити, що це просто помилка малювальників, які змістили акценти кольору, однак іще є червоні піґментні смуги по одній на щоках і підборідді. Можна провести паралель із усезвісним Орочімару, в котрого теж малася піґментація, здобута від його приклику.
- До цієї скарбнички можна додати пізнання, що дозволили йому на базі хисел Удзумаків створити хисла, призначені для користувачів-неудзумаків.
Тож, як бачите, навіть просто зібравши задокументовану інформацію про цих двох розумних, будь-який розумний здатен зрозуміти, що не все так просто із братами Сенджю. Адже все, що вони ясують, не є типовим для їхнього клану.
Клан Учіха виступає супротивником Сенджю. Також мешкає по сусідству з майбутньою Хокажою горою. У голови клану так само зосталися в живих лише двоє дітей. Щоправда, про смерті трьох колишніх нам нічого не відомо крім самого факту смерти їх. Однак от що нам відомо: Таджіма був такий же упоротий придурок, як і Буцума Сенджю. Чи не вірите? Ну, наведу відомі факти. Усі мають пам’ятати про те, як родителі Мадари і Хашірами, взнавши про те що син кожного з них стрічається із сином його ворога, вирушають його вбивати, прихопивши із собою лише другого сина. Мені цікаво, чи хоч хто-небудь замислився чого голова, трясця, клану не прихопив із собою ще бійців бодай щоб оточити місце зустрічі? Я маю два припущення. Перше – це, як я вже написав, вони суть два упороті бовдури, схиблені на особистій силі. Друге – це те, що гризня двох кланів почалася й тривала через особисту ворожнечу голів цих кланів. Адже, погодьтесь, щойно два лідери домовились про мир – все зразу припинилося, а коли Мадара розпочав підбивати клан розірвати договір, то його дружньо послали. Погодьтесь, чудернацько для людей, що доти билися через кровну помсту. Зважаючи на гисторію нашого світу, ми знаємо, що щойно з’являвся привід – ворожнеча в таких випадках миттю поновлювалась. Але тут ми бачимо, що люди заледве не миттєво помирились.
Одначе зараз нас цікавлять брати Учіхи: Мадара та Ідзуна. Точніше, два питання, пов’язані з їхніми доджюцу.
- Чого Ідзуна не використовував свій манґекьо-шярінґан? А якщо використовував, то зрідка. Погодьтесь, у той час, коли Мадара майже осліпнув, користуючись силою доджюцу, то його брат зберіг очі. Нам не відомі причини такого вчинку, одначе можна припустити, що якби він дійсно жадав убити Тобіраму, то той не зміг би протистояти силі манґекьо-шярінґану й був би вбитий.
- Чому в Мадари після пересадки братових очей Вічний манґекьо-шярінґан не схожий на Ідзунин манґекьо-шярінґан?
Дати відповіді на ці питання ми так само не зможемо, а робити припущення не будемо, бо це може завести нас у такі хащі…
Переклав Богданко Дайджанич
<< Попередній розділ | Наступний розділ >>