Вікі Naruto
Advertisement

Доба великих поселень, за офіційною гисторією Листви, бере початок од укладення миру між кланами Сенджю і Учіха. А якщо бути точнішим, то між лідерами цих кланів: Сенджю Хашірамою та Учіхою Мадарою. Згідно з відомою інформацією договір про мир надає умову спільного проживання цих двох кланів од утворення поселення, в якому мешкали б і їхні спільники. Посада ж голови поселення була обіцяна Учісі Мадарі. А втім, як у людей часто буває, здобувши бажане, його обкрутили щодо посади. І на цю посаду був обраний його заклятий друг-ворог Хашірама. На мою думку, це не надто розумне рішення. Одначе про користь піару і чорного піару вам, сподіваюсь, не треба розповідати. Та треба додати, що самою назвою поселення зобов’язане саме Мадарі. Так-так, саме він дав Листві цю назву: Приховане Листвою Селище. Тож дії, звісна річ, дуже розчарували його. Після того, як Мадару обійшли щодо посади хокаґе, той достатньо обґрунтовано став турбуватися за майбутнє клану і поселення зокрема, бо на чолі стояв хоч і сильний, однак абсолютно недружній із головою Хашірама. А за його спиною притаївся його панібрат, цинічний Тобірама, що не довіряв Учіхам ані на дрібку. Що поробиш – тяжке дитинство, залізні іграшки.

Містечковий правитель тієї терени, на котрій утворилося поселення, оказався мудрим малим і скоро прибув для укладення договору про підтримку з утворення держави, аби навести лад у ній і принести мир змученим людям. Ну, я ж кажу, правитель був мудрий малий, одразу вкмітив схибу правителя поселення на мирі в усьому світі. Заручившись підтримкою шінобі одразу кількох кланів, що оселилися в Листві, він став збирати землі під одну державу. Із такою підтримкою діло просувалося доволі стрімко.

Поглянувши на таку сваволю, клани, що не доєдналися до Листви, створили свої поселення, коло котрих утворилися свої власні держави: хто за причини дальности проживання, хто через небажання змінювати середовище існування, обґрунтовано злякавшись оказатися не при справах. Щоправда, доти Огеньщина вспіла загребти собі найбільш вартісні у пляні землеробства і мисливства землі. І ось тут розширення Огеньщини зостановилось, адже тепер вона зітнулася не з розрізненими поселеннями, а з країнами вже, хоч і маленькими. Тим паче, в кожній із країн існували вже свої поселення шінобі. Як ми знаємо, перший хокаґе був схиблений на ідеї миру для всіх, тож якщо раніше поки що тривав збір земель, на яких «панувало беззаконня», що він цілком підтримував це підприємство, то тепер став різко заперечувати. Звісна річ, що сперечатися з мужем, здатним наодинці винести невелике військо, ніхто не став суперечити, а особливо нетямущим, гадаю, знайшлися ті, хто пояснять. Тож за існування системи прихованих поселень та споконвічну підкилимну боротьбу, що переходить вряди-годи у Великі нінджівські війни, всі мусять завдячити саме Сенджю Хашірамі. Бо він не дав розумній людині об’єднати під своєю владою всі доступні землі.

Поспостерігавши за дебілізмом ситуації, Мадара осягнув, що всі Хашірамині заяви не більш ніж пустий звук. Бо, допустивши створення й існування прихованих поселень, Хашірама вернув ситуацію до тієї ж самої, що була за воєн кланів, лишень вивів її на більш високий і небезпечніший рівень. Адже тепер у боях будуть брати участь не окремі гурти шінобі – цілі війська. Задля виправлення ситуації він спробував заручитися підтримкою клану, однак був посланий далеко і надовго, бо клан, що збільшує свою силу у скутку боїв, така ситуація влаштовувала. Осягнувши, що з рідним кланом та й усім селищем каші годі зварити, Мадара покинув Листву та вирушив шукати сили для того, щоб натовкти пику Хашірамі. Так би мовити, впевнити того, що шлях, ним обраний, є хибний.

Минув час – і Мадара, як тому здавалося, знайшов спосіб нівелювати перевагу, яку надає Хашірамі древовияв: він підкорив за допомогою Вічного манґекьо-шярінґану найсильнішого із існуючих на той час біджю, цебто дев’ятихвостого Лиса нещасть, як його звав люд. Опісля з’явився в Листву, кинув виклик Хашірамі.

Згідно з офіційною версією гисторії Листви Мадара прийшов зруйнувати селище, а перший хокаґе зупинив його, і в них відбулася битва в місці, що пізніше здобуло назву Конечна долина. Ну тепер увімкнімо мозок і уявімо собі цю ситуацію. Мадара весь такий лиходій, приперся в селище зі звірятком розміром із Хокажу гору, прицьому його ніхто не помітив, коли він добирався туди. І почав він орати: «Хашірамо, поц, я твого капелюха хитав, зара’ твоєму селу каюк настане»! Ну уявіть цю сцену, як у фільмі «Троя», де Бред Пітт у влозі Ахілла орав під брамою Трої. І Хашірама весь такий із рівноваги виходить, і каже: «Спершу тобі доведеться перемогти мене! Ходімо битися!» І вони розвертаються, і крокують у ту саму долину, яка, на хвильку, розташована на границі з майбутньою Звуччиною. Туди, курва, крокувати крізь усю країну! Ви уявили собі цей маразм? Набіса Мадарі страждати прутнею, коли, якщо його мета – знищити Листву, достатньо влаштувати бій просто на місці цього селища.

Як на мене, Мадара не прагнув знищити те, у що вклав труда не менше за свого друга-ворога. Він початково плянував лише натовкти тому писок, тому що і місце було вибрано найбільш віддалене і необжите.

Іще один міт, пов’язаний із цією битвою, є те, що «Конечна долина» утворилась у скутку цієї битви. Ну от як будь-який здібний льогічно мислити я насамперед поставляю питання: а нічогенько, що через цю долину протікає ріка? Я згоден, що озеро, наповнюване цією рікою, має штучне походження, однак сама долина… Якщо ви уважно читали манґу, то легітно помітите – хисла що Мадари, що Хашірами не суть зем’єтвірні. Авжеж, Хашірама може покрити все лісом, а Мадара спалити все до біса. Але жоден із них не застосовував масових хисел зем’євияву, що змінюють ляндшафт. Моя думка таке – ця долина була вибрана, позаяк доволі відкрита, випадкові люди там не появлялись.

Скуток битви нам відомий: Хашірама вбив Мадару. Волію зазначити, що удар був смертельний. Це каже нам про те, що він не прагнув щадити Мадару. Я не докоряю йому – він є шінобі, таке в них життя. Я просто вказую факт. А Дев’ятихвостий лис Курама… Щоправда, тупі людці, як завсіди, навіть не поцікавились іменем того, кого взяли в рабство… Потрапив у полон і був запечатаний в Удзумакі Міто (жоні Першого). Щоправда, нам незабаром розповідають казочку про те, що Хашірама, мовляв, був не правильно зрозумілий жоною. Він, мовляв, хотів із ним домовитися та, мовляв, оскільки він знепритомнів, то вона сама запечатала Лиса у фуїн на собі. Втім, незабаром він одловив усіх біджю та запечатав. Чи не здається вам, що для людини, що зібралася домовлятись, брати в рабство того, з ким ти збирався укладати договір, трохи… нельогічно, скажімо так. А ще згодом він роздав, курва, біджю іншим селищам. І якби не його панібрат, що зумів домогтися заплати, хоч трохи…  Однак усе ж таки цих біджю віддали б ажень безкоштовно. Тож за великі війни люди світу шінобі мають завдячувати саме цьому дебілу Хашірамі. Перепрошую, але іншого визначення я підібрати йому не зміг.

Однак, незважаючи на перемогу Хашірами в битві з Мадарою та вбивство того, той усе ж таки зостався непереможений. Так-так, Мадара все ж таки віднайшов спосіб всіх наї… ммм, надурити. Згідно з офіційною версією він запечатав хисло «Ідзанаґі», що надає змогу подолати свою смерть ілюзією. І сперегодом у гробу воно спрацювало. Опісля він замінив себе на буншіна. Який те був буншін – невідомо. Хтось каже, що тіньовий. Хтось просто мовчить. Однак факт того, що пропажу справжнього тіла ніхто не в’ясував, є факт.


Переклав Богданко Дайджанич


<< Попередній розділ | Наступний розділ >>

Advertisement