Вікі Naruto
Advertisement

Розпочалося все, як водиться, відносно невинно. Ну, точніше, ми сиділи та обговорювали момент того, що кожний манґекьо-шярінґан є індивідуальний. І хисла в нього, відповідно, такі ж. Говорили про Шісуя та його Котоамацукамі, говорили про Обіта…

І отут-то нас торкнуло.

Камуй (яп. 神威 – «сила богів») – доджюцу манґекьо-шярінґану Учіги Обіта, чия основа здібність є телепортація. Також «Камуй» – вимір, у який, відповідно, відбувається телепортація. Основна фішка Камуя якраз у існуванні цього виміру, а не в телепортації, бо телепортація буває в багатьох варіянтах, а ось Камуй – унікальний.

І отут цікавий момент. Ставши джінчюрікі Джюбі, Обіто собою зазначає, що не спроможний переміщуватися між вимірами, допоки Десятихвостий запечатаний у ньому. Чому – не обмовляється.

Одначе Каґуя, яка і є Джюбі, успішно переміщувалася між своїми вимірами. Та ще в числі п’яти кусів. Прицьому атаки на основі Камуя завдавали шкоди їй, і орудувати виміром Обіта вона не могла.

Чи не в цьому річ?

Володар одного домену не спроможний бути в серці володаря іншого домену. Джюбі не потрапить у Камуй, а Камуй пошкоджує Каґую-Джюбі. Льогічно припустити, що власний вимір, за анальогією з тим самим доменом,  має відновлювати сили власника – і це підтверджує канон. Дзецу каже, що в основному вимірі Каґуя може необмежено відновлювати свої сили…

… А як же решта п’ять?

У вимірі з посиленою ґравітацією ця ґравітація впливала і на Каґую. У вимірі ляви Каґуя ширяла над нею та не спішила занурюватись; вимір льоду і снігу можна назвати відносно сприятливий, як і вимір пустелі – у всякому разі, одразу по потраплянню туди годі загинути. У вимір із кислотою Каґуя не сунулась, що є показовим, навіть Саске не закинула вона туди, хоча це було б льогічно. Є клопіт – кислота, бовсь – і немає клопоту. Та й гаразд, це не остільки важливо вже.

Наступний цікавий момент – коли в процесі бою Каґуя втрачає стабільність узору, а потім замикає хвости Джюбі у величезну чорну сферу. За словами того ж Дзецу, ця сфера заключає в себе всі первні, а тому числі інь і ян, і є зародком нового виміру. Узір Джюбі, здобута внаслідок Нескінченного Цукуйомі, цебто викачування чакри зо всього світу.

Стає зародком нового виміру.

П’ЯТЬ циклів Цукуйомі? Як на плянеті взагалі що-будь існує?

Або ж… П’ять світів до світу «Наруто»?

Отут ми трохи відходимо від фактів, бо фактів замало для підтвердження нашої теорії. Але все видається доволі льогічно. Отже, є певне сімейство Оцуцукі, яке спроможне створювати портали між світами чи вимірами. Також завдяки величезному обсягу поглиненої енергії вони спроможні зоставатися молодими та могутніми.

Це сімейство має нехорошу звичку вижирати дочиста – чи пам’ятаєте мертвий світ із рештками чогось, вельми схожого на шінджю, в якому відбувався бій в одинадцятому фільмі? По виснаженні чергової годівниці вони йдуть шукати наступну. Щоб занадто не напружуватися, відпрацьована технольогія: у світ закидається «насіннячко», з якого виростає дерево. Дерево зростає декілька поколінь, дозволяючи мешканцям світу звикнути до існування та прийняти його за аксіому, потім розпочинає витягувати енергію. Допоки, припустімо, здогадаються пов’язати з цим деревом зубожіння землі та постійні засухи, його годі задавити з танку вже, і ракетою годі застрелити. Дерево збирає всю енергію в певний плід, почім зостається лише прийти та зірвати цей плід.

Але, вочевидь, не завсіди все відбувалося так гладко, бо певний захисний механізм у вигляді перетворення на неха дерево має.

Крім цього, у сімействі є певна Каґуя, яка, якщо виходити з останніх серій аніме, вельми не воліла стрічатися з іншими родичами. Ба більше, вона збігла від них. У світ, який був заражений насіннячком древа, однак у якому плід іще не дозрів.

І що ми бачимо далі? Каґуя вжила цей плід заради особистої сили, влаштувала Нескінченне Цукуйомі… І, раптово, не висмоктує світ досуха.

Навпаки, вона випускає частину людей із Цукуйомі, влаштовує ритуали, які якимось чином обмежують розповзання мертвої плями довкола шінджю – це нагадує мені періодичне підгодовування – і так само боїться вторгнення.

Льогічно припустити, що Каґуя не зійшлася з родичами якраз на ґрунті методів «обробки грядок». Навіщо весь час виснажувати ділянки під нуль та шукати нові, якщо є змога просто збирати трохи менше та давати «врожаю» нарости знову? Плюс, у тому ж одинадцятому фільмі показано, що Оцуцукі геть не гребують у разі чого зжерти одне одного. Каґуя досить могла боятись і цього.

Втім, вернімося до питання особистих вимірів.

Допустімо, особистий вимір є таким собі кроводілом усіх Оцуцуків і, водночас, показник їхньої сили. Такий вимір має Рікудо, себто Хаґоромо – саме в ньому він говорить із Нарутом і Саске. Такий вимір має Каґуя І якщо припустити, що її втеча від рідні вдався не таким аж непомітним, то ще п’ять можуть бути якраз трофеями від поглинених родичів.

Не зовсім зрозуміло, чи мали Кіншікі й Момошікі власні виміри, і якщо мали, то чого вони не використали їх… Якщо годі припустити, що той мертвий світ, у якому відбувся бій, є тим самим виміром.

І як у цю схему вкладається Обіто з його особистим виміром?

А все просто. Після дослідів зо своєю тушкою Обіто не Учіга вже.

Обіто є Оцуцукі.

Заждіть, не треба вибухати обуреними зойками. Пригадаймо, що саме відбулося з Обітом, коли той потрапив до Мадари. Учіга-найстарший приклепав йому половину тіла білого Дзецу. Зазвичай кажуть «Хашірамині клітини» та заспокоюються на цьому, однак… Пригадайте, білі дзецу не мають ніякого стосунку до Хашірами. Це Мадара так гадав, що вони – скуток його дослідів. Насправді ж Куродзецу потроху розпаковував їх Ґедомадза туші тих, хто втрапили в минуле Нескінченне Цукуйомі, дощенту перепрацьовані шінджю у свої дрібноаватари. Клітини Хашірами були прищеплені їм набагато пізніше, коли Кабуто приволочив до Обіта Тендза та розважався з підхожим матеріялом.

Не виключаю, що ДНК Хашірами справді могла бути схожа з ДНК білих дзецу.

Однак…

Обіто мав пів тіла не з клітин Шьодая.

Обіто мав пів тіла з клітин шінджю.

Ще раз – Обіто є наполовину шінджю, він же Джюбі, він же Каґуя.

Він же Оцуцукі.

Нічогенький поворот, правда?

І Обіто пробудив манґекьо після.

Звісно, зостається питання щодо того шярінґана, котрий мав Какаші, проте ось цікавий момент. Хатаке не мав доступ у вимір Камуй. Він мав змогу просто телепортувати що-будь… кудись там. Льогічно, що шярінґану було простіше відкривати портал у вимір, пов’язаний із парним оком, ніж кудись іще – пам’ятаймо, щоби пробитись у вимір Камуй, Обіто потребував величезний обсяг чакри.

Із цього можна підсумувати, що потрібні задатки Обіто мав раніше – клітини шінджю просто дозволили прокачати його до потрібного рівня. Досить можливо, що без цього його манґекьо давало б ефект, схожий із тим, який ясував ріннеґан Саске. Або… еге ж, Шісуй Тілоряхтивець. Його «залишкові буншіни» досить-таки схожі на Обітову нематеріяльність.

Зостається, щоправда, питання: чому в Обіта не розвинувся ріннеґан – адже, якщо вірити Мадариному досвіду, задля розвитку достатньо змішати ДНК Учіги і Сенджю, а цієї ДНК Обіто мав пів тіла, а не маленький кусок… Але, можливо, Обіто просто забракло часу.

До речи, щодо Мадари. Чи пам’ятаєте оті не то тіні, не то астральні копії, яких Саске бачив ріннеґаном, а Наруто – почував? Отак про них каже матчастина:

«Лімбо – грань темниці» (Рімбо – Хенґоку). Користувач проєціює тіні самого себе всередину невидимого світу, відомого як Лімбо, які, як правило, неможливо виявити або візуально сприйняти. Тіні здатні діяти незалежно від самого користувача, хоч то атака, захоплення ціли чи захист первотвору від шкоди. Мадарині тіні достатньо сильні, щоб миттєво відкинути всю дев’ятку хвостатих чудиськ, тим часом як неозброєним оком видасть, що це була дія якоїсь невидимої сили. Хай там як,  Удзумакі Наруто мав змогу почувати тіні, будучи в шестистезеневому мудрецькому моді, Учіга Саске так само був здатен досконало бачити їх завдяки власного ріннеґану. Навіть по виявленні тіні не сприйнятливі до будь-яких атак, не враховуючи тих, які включають шестистезеневу чакру. Мадара преферує утаювати механіку хисла, аби щоразу користувати в улозі козирної карти.

До речи, перша фуріґана слова «рімбо» (リンボ), як і друге слово «хенґоку» (辺獄) є посилання до Лімбу, притому що リンボ є японський узір написання «лімбо», і 辺獄є точний переклад значення слова. Лімб (лат. limbus — рубіж, край, межа) є утямок, що використовувався в середньовічному католицькому богослов’ї та означав стан або місце перебування душ, які не потрапили до раю, що не є пеклом або чистилищем. Поки що просто запам’ятайте, про цей факт поговоримо трохи пізніше.

Отже, є певний вимір, створюваний ріннеґаном і видимий ріннеґаном. Суть Оцуцукі, які поголовно з ріннеґанами, хоча в різних варіяціях – на лобі, на долонях, в очницях тощо.

То чи не є пробудження ріннеґану ознакою формування цього ж особистого виміру?

Пригадайте, Оцуцукі з 11-ї кінострічки при виді біджю говорить: «я здивований, що чакра була поглинена таким чином». А ріннеґан Саске викликав коментар: «схоже, люди цього світу володіють зайвими знаннями».

Цікава картина вимальовується, чи не так?

Тепер подивися на оцього персонажа:

Орочімару приликнув Шініґамі.png

Чи не нагадує він вам нікого? Оця-от рогата, білява пика з вельми властивими рисами обличчя. А якщо так?

Рисами обличчя шініґамі раптово вельми схожий на Хаґорома. Рогатість і колір волосся для всіх Оцуцукі, та й фасон одежі — звернули увагу? — майже однаковий.

А тепер пригадуймо ту маячню, яка твориться у світі «Наруто» із загробним світом, із якого всі, кому не лінь, бігають: хоч у вигляді привидів, щоб управити мізки нащадкам, допомогти старим друзям, позичити власні здібнощі…

Якийсь-то вельми ліберальний шініґамі в них, адже спадає на думку? Просто-таки приязний і поблажливий.

А тепер доєднайте до цього моменту те, що більша частина воскрешених нечестивим утіленням прагнуть назад у Чистий Світ. Їм там хороше.

Іще – біджю, коли вбивають їх, тиняються десь декілька років, перш ніж знову явитись у світ.

Припустімо, що Шініґамі є теж представник того ж самого рогатого сімейства. Тільки додумався він до концепції «годі вижирати досуха» раніше за Каґую. І оказався або сильнішим, або розумнішим, бо вторгнення дорогих родичів не боїться.

Таким чином Чистий Світ є особистий, «основний» вимір, над яким той має повну владу. І – здивованка – те ж саме «померлим там хороше» вельми нагадує концепцію Нескінченного Цукуйомі. Кожен бачить мрію свою, то навіщо ж бігти з неї?

Ви тільки уявіте собі батарейки рівня Хашірами і Мадари (решту Шьодаїв, до речи, теж не варто забувати). І не зжертих воднораз, а таких, що роблять невпинно. І біджю, яких Шініґамі-сан випускає в сусідній вимір понакопичити чакри – здається мені, що хвостаті чудиська харчуються на подобі китів, тільки замість крилю вони мають природню енергію… Ну, і просто чакрокористувачами позакусити не відмовляться. Коли біджю умирає, воно уходить у чистий світ, де шініґамі робить «сьорб» на енергію, опісля копняком під хвости відправляє звіринок від’їдатися знову. Пригадуєте «я здивований, що чакра була поглинена таким чином»?

Та він мусить бути неймовірно крутим!

А що приходить на окремі приклики та навіть випускає окремих начеб ум’ятих особистостей… Ну, як писалося вище, Шініґамі-сан є приязний. Розумний. Відпустив погуляти – потім вони самі вертаються… І продовжують виробляти енергію нескінченно тривалий обсяг часу, а не лише одноразово, як якби той одразу переварив їх.

І Удзумакі, які суть далекі родичі Сенджю, відмінно вкладаються в цю теорію. Третя гілка нащадків Оцуцукі, чом би ні? А що це був інший Оцуцукі – то є деталі.

Авжеж, пригадайте, в кого найчастіше запечатують біджю.

Чакра, досконало підхожа, аби стримувати біджю.

Фуїни, що створюють просторові кишені… На основі якого простору, до речи?

Не розписуватиму докладно теорію шярінґану та теорію здатностей манґекьо – про це буде в окремій статті, – але на її основі виходить, що Сусано є бар’єр, причому бар’єр іновимірний. Того ж самого, до якого надають доступ манґекьо.

Але що якщо бар’єри Удзумакі діють за тим же принципом? Тільки доступ до іншого виміру вони мають не через доджюцу, а генетичний, за спадком крови. До речи, шярінґан є такий же самий спадок крови, аякже… Бар’єр іншого виміру, якщо бажаєте – «Завіса» зо світу «Драґон Ейдж», яка не є стіна сама собою, а просто скуток взаємодії двох реальностей.

Або Мадара зо своїм Лімбо – пам’ятаєте, так?

Повторю – чом би ні?

Ну, на завершення теми.

Оце-от червоне на джіфці є Оцуцукі, згорнутий у пілюлю, аби іншому Оцуцукі було простіше поглинути.

Момошікі жре Кіншікі.gif

Чи не здається вам, що оця «пілюля» вельми схожа на чакроплід? За ефектом од уживання, до речи, теж. І технольогія створення ідентична – хіба що для «пілюлі» чакра витягується з якого-будь невеличкого об’єкта і швидко, а для чакроплоду – із цілого світу і поступово.

А якщо дорослого Оцуцукі можна згорнути в отакий «чакроплід», чи правильне зворотнє твердження? Чи може з чакроплоду народитися новий Оцуцукі, якщо казати простими словами – демон-пожирач світів?



З.І. Автори вкурсі, що згідно з аніме Оцуцукі-хіме завагітніла до того як, але особистість теоретичного батька викликає величезні сумніви, що вони мали щось окрім сумісного любування зорями.

З.З.І. І що якщо саме плід дозволив їй народити?

Advertisement