Хисло стрімкого бігу

Інформація подана з перспективи тужливого реального світу.

Хисло стрімкого бігу (яп. 早駆けの術, хаяґаке но джюцу).

В серіялі видно як шінобі опускають корпус тіла вниз на 35 градусів, відтягували руки назад і, розкривши долоні мчали зі швидкістю автомобіля. Одначе це далеко не все що потрібно для такого бігу. Варто зважати й на тренування яким, імовірно, навчають в училищі шінобі. Щодо цього припущення є льогічно допущення – не може бути такого, що зранку до ночі учні вчаться метати кунаї, вбивати людей, робити хисла і сидять за партами, а коли настає час випускатися, то шінобі встає в позу, забігає до лісу і починає скакати по деревах.

І це не просто здогадки. Історичні хроніки Японії і догми сьогочасних бойових мистецтв зберегли багато елементів тренувань хисла стрімкого бігу. Так, наприклад, варто було починати з укріплення м'язів шляхом бігу з різними речами, такими як відра, камені, мотики і озброєння. Наступний ступенем було усунення шуму під час бігу, для чого й використовувалися ті самі двометрові шалі і кольорові стрічки на шиї шінобі, котрі не мали впасти на землю й забруднитись; солом'яні капелюхи, що давалися під час старту і не мали сповзати під час пересування за стрімкого бігу. Ті самі дзвоники, що застосовують декотрі джьоніни наставники в «Наруто», чіпляються, наприклад, на пасок, і застосовуються для реґулювання темпу бігу, плавність кроку й рівень тряски. І це не всі можливі види тренувань, що застосовувалися в реальности та й, вірогідно, практикувалися у вищезгаданому училищі шінобі.

Навіщо все це?

Дійсно, робота над укріпленням м'язів, дихання й досягнення безшумности, либонь, є добре. Одначе як це знадобиться? Очевидно, що нахил корпусу вниз при бігу слугує для маскування перетині трав'яних полів і лісових масивів, яких, до речі, світ «Наруто» сповнений уздовж і впоперек. Схиляючись при бігу, бігун трохи все ж таки знижує свою помітність.

Візьмімо для прикладу шінобі зростом близько 175 см, поставмо того поряд із умовною лінійкою і змусьмо бігати. Поруч буде бігти його тіньовий буншін, але вже із застосуванням хисла стрімкого бігу. Як видно з ілюстрації, шінобі може з об'єкту, видимого немовби двометровий стовп, стати «півтораметровим пнем» або «віткою», що звісно ж грає на руку. Бо тісні контакти під час бойових дій – рідкісна штука, і виявлення почасти відбувається за 400—700 м.

Звісно можна заперечити, посилаючись на біноклі та зум камерах, однак мова про новочасний напівсередньовічний світ, де хоча зрідка використовують рації, але частіше за все обходяться чакрочуттєвістю і доджюцу на подобі бякуґану, котрого, вірогідно, ви не маєте під рукою. Бо тільки в Селищі, Прихованому Туманом, був один задокументований випадок здобутку бякуґану, котрий здобули один за декілька десятиліття. Шінобі-листвини – виняток, бо в них там цілісінький клан.

Отже, беручи до уваги безшумність, яка має досягатися за такого бігу, і зниження видимости за нахилу корпуса, маємо профіт од маскування. І якщо зважати що бігун притискається до зем'ї, то це спроба убезпечитись од випадкових кунаїв.

Іншим важливим складником стрімкого бігу є позиція рук. Багато хто помилково вважає, що таким чином тілом досягаються ліпші показники аеродинаміки. Проте різні енцикльопедії і статті кажуть про зворотнє, що аеродинаміка вивчає дозвукові швидкості до 300 м/с і такі тіла, що рухаються з великою швидкістю, де ефект обтікання тіла повітрям яких-будь твердих тіл впливає бодай якось. На жаль, середня швидкість людини при бігу – від 16 до 30 км/год, а максимальна задокументована – близько 45.

Немає жодної наукової праці, яка освітлювала би тему впливу аеродинаміки при бігу, тому брати до уваги її не варто. Бо якщо її вплив при стрімкого бігу є, то він не значний. І навіть якщо зважати на таких рекордсменів зі швидкости у світі «Наруто» як четвертий райкаґе Ей, Рок Лі або Шісуй Учіха, то своїх показників вони досягали за м'язових зусиль і посилення від орудування чакрою. В інших випадках це була взагалі телепортація. Очевидно, що навіть якщо яка-будь аеродинаміка там є, то створюється вона штучно і шляхом вивільнення чакри.

Чи є змисел у специфічній позі?

Якщо поглянути на спорядження шінобі, то переважна частина холодної зброї, важливого устаткування знаходяться за спиною в шінобі при бігу, закріплені на нозях, у будь-якому разі зостаються позаду корпуса. Значить, якщо під час стрімкого бігу шінобі атакує противника, то тому не до кінця буде ясно, що шінобі замислив зробити руками, відведеними назад. Цебто шінобі може як раптом атакувати метальною зброєю, так і просто використати силу розмаху для посилення кидка.

Слабкі сторони

По-перше, неприродність положення тіла для будови тіла, що викликає незручності.

По-друге, страшні тренування, через які цього бігу є змога досягти.

Щодо першого, то за нахилу корпуса вельми велика ймовірність, що можна просто звалитися вниз.

Обґрунтування

Отже, доволі ймовірно, що багато елементів східних єдиноборств беруть початок од хисла стрімкого бігу. І можливо, якби наш світ був суцільною Японією, де нінджі на службі в аристократів мусили швидко й безшумно перетинати величезні відстані, то біг зі світу «Наруто» був би не також казкою, і не став би об'єктом всеможливих ґеґів, мемів тощо.

Отож, на суб'єктивну думку, цей різновид бігу в контексті світу «Наруто» зовсім не глупий, і має як практичне, так і історичне обґрунтування.