Чакроцяти (яп. 点穴 – тенкецу; буквальне значення – «цята напруги») суть особливі вузли чакроносних судин, із котрих вивільнюється чакра. Людське тіло включає 361-у чакроцяту, кожна з котрих розташована в чакроносній системі. Вісім виняткових чакроцят звуться вісім нутрішніх брам.
Переважна більшість шінобі, у тім числі досвідчені джьоніни, здатні випорскувати чакру крізь чакроцяти на руках і нозях, щоби безпосередньо застосовувати нінджюцу або збільшити силу ударів і тілорухів.[1]
Вивчення й застосування бойового стилю небесного кулака, широко застосовуваного кланом Хюґа, передбачає здатність до випорскування чакри з будь-котрої чакроцяти або з усіх чакроцят водночас. Ґрунтуючись на цій здатности, орударі бякуґану створили хисла на зразок «Восьми триграм–Небесний оборот».
Чакроцяти остільки специфічні, що навіть шярінґан не здатний їх розглядіти [2]. Лише бякуґан здатний виразно бачити чакроцяти. Це дозволяє орударю бякуґану атакувати безпосередньо чакроцяти для того, аби перешкоджати застосуванню чакри противником [3]. Бойовий стиль небесного кулака зосереджено саме на цьому.